Семінар по медоварінню в Казахстані

Рік написання: 2016

З 17 по 20 лютого 2016 року група українських пасічників – Соломко В., Барабаш В., Горніч М. відвідала Казахстан. В рамках поїздки відбувся ряд заходів – семінар по медоварінню, конкурс медоварів, в якому ми взяли активну участь. 

Дана поїздка - це ще можливість познайомитися з бджільництвом Казахстану. Бджільництво Казахстану на підйомі. За кілька років виробництво меду зросло у 8 разів і досягло 8 тис. т на рік. У бджільництво вкладаються значні кошти. Тут  - це досить прибутковий бізнес. Прибутки отримують переважно самі пасічники, а не сторонні учасники, як у нас. Оскільки внутрішній ринок меду у Казахстані досить фіксований (населення країни всього 17 млн. мешканців), а потенціал зростання досить значний (по території Казахстан такий само, як Аргентина чи Австралія), у розвитку бджільництва настане момент, коли пропозиція меду перевищить попит. Цей момент ще не настав, але про це казахи думають вже тепер. Країна робить активні кроки по виходу на міжнародний ринок меду. І тут, на мою думку, казахи досягнуть успіху. Меди Казахстану унікальні, оскільки це північна країна, то мед тут має аромат. І медоноси тут досить різноманітні і унікальні: бархат білий, соссюрея, кандик сибірький, буркун – назв медоносів – десятки. Про деякі ми навіть не чули. Все це досить медоносне, і в деяких місцевостях медозбір менше 50кг меду на сім’ю вважається невдалим сезоном.

Розвивається тут і медоваріння. Медоваріння – це реалізація того самого продукту, тому самому споживачу, але вже в іншій якості. Медоваріння дозволяє на внутрішньому ринку реалізувати додаткову кількість меду, але вже в якості напоїв. Це теж один із варіантів вирішення проблеми перевиробництва меду. Ці аксіоми добре розуміють в Казахстані і починають розвивати медоваріння, використовуючи в тому числі і наш український багатий досвід. Так, ми провели вже другий семінар по медоварінню – 18 лютого протягом цілого дня нас слухали близько 70 пасічників із різних куточків Казахстану. Наступного дня відбувся конкурс медоварів, на який було представлено близько 40 напоїв – ставлених і варених медів, квасів, медового оцту. Такі заходи – це чисто громадська акція, вони дуже стимулюють пасічників на початковому етапі становлення медоваріння. Оскільки я разом з іншими членами нашої групи входив до складу дегустаційної комісії, то можу констатувати: якість медових вин досить висока, вже. Якість квасів – невисока. Був один сбитень дуже хорошої якості. Високій якості напоїв уже на етапі становлення медоваріння сприяють дві обставини: дуже хороша якість медів, і так само хороша якість води. Так, ми по запрошенню відвідали одну з пасік під Алмати у 1000 вуликів і відмітили, що господарі користуються в основному талою водою. Тала вода м’яка, це та вода, яка найбільше підходить для медових напоїв і якої досить багато в різних куточках Казахстану.

Наша поїздка відбувалася в рамках підготовки до проведення Конгресу Апіславії, який відбудеться в Алмати у вересні 2016 р. В ці ж дні Казахстан відвідали керівники Апіславії, їх візит – важлива складова в рамках підготовки до проведення Конгресу. Ряд заходів у нашої делегації були спільними з керівництвом Апіславії. Один із них – конкурс медоварів, де все керівництво Апіславії, разом з нашою делегацією, було у складі дегустаційної комісії. Крім нас, до складу дегустаційної комісії входили: Крістіан Констатінеску – генсек Апімондії протягом багатьох років, Людовік Гал – президент Апіславії.

Оскільки члени дегустаційної комісії люди досвідчені і бувалі, було висловлено чимало цікавих думок і новин, зокрема щодо медоваріння, з якими буде корисно ознайомитися і нашим читачам.

Відмічено, що питні меди присутні на конкурсі переважно солодкі (хоча, на мою думку, не солодші, ніж у нас). Меди з такою солодкістю були б не допущені, наприклад, на конкурс у США, де медові вина – це переважно сухі вина. Разом з тим медові напої на конкурсі в Казахстані набагато якісніші, ніж на конкурсі у Польщі, як зауважив один з функціонерів Апіславії. В Україні споживач надає перевагу, здається, саме солодким медовим винам, які реалізуються і поціновуються значно вище, ніж сухі.

Після конкурсу нагороди переможцям вручав Терещенко С.О. – екс-прем’єр-міністр Казахстану, президент Бал-Ара (медова бджола) – Спілки пасічників Казахстану. Терещенко пообіцяв, що за рік всі питання щодо юридичних і законодавчих проблем медоваріння у Казахстані будуть вирішені. В цьому можна не сумніватися, враховуючи те, як вирішувалися всі попередні проблеми в казахському бджільництві.

В рамках поїздки було почуто і побачено чимало. Це можна сформулювати і як новини, і як корисні поради, які можуть бути використані нашими медоварами.

Так, Констатінеску К. (Генеральний секретар Апімондії протягом багатьох років) повідомив, що медоваріння в Румунії почало відроджуватися/розвиватися набагато раніше, ніж в Україні, так року з 1970-го. Румунія належить до країн Європи, які мають розвинене бджільництво. Медовари Румунії досягли великих успіхів і об’ємів у медоварінні. Але всі зусилля поділитися з ким-небудь своїми технологіями і напрацюваннями були марними. Ніхто не цікавився досягненнями Румунії у медоварінні – ні сусіди, ні далекі країни. Так продовжувалося років 20. Приблизно з 1990-го року почало виникати/відроджуватися медоваріння в ряді східно-європейських країн: Польщі, Україні, Словаччині, Чехії, Словенії. Що цікаво, в Румунії в цей же час медоваріння почало занепадати, незважаючи на всі зусилля зберегти його. Врешті зникло майже зовсім. Недавно медоваріння почало відроджуватись, але в досить цікавій формі. Пасічники купують оптом біле виноградне вино, якого тут багато, домішують до нього незначну кількість меду, перетворюючи його з виноградного на медове, з сухого на солодке або напівсолодке і потім продають його вже як медове вино. Фішка операції в тому, що куплене оптом, як виноградне, продане в роздріб, уже як медове, воно стає дорожчим, іноді в десятки разів. Румунія, як відомо, належить до країн, які мають розвинене виноградарство і виноробство.

Інша новина технології медоваріння почута від  Гала – президента Апіславії.  В Словаччині медове вино має назву «медовіна». Досить влучно, на мою думку, одним словом висловлена суть напою – і мед, і вино. А тепер щодо технології. Деякі медовари Словаччини купують дубові бочки з-під коньяку. Дубова бочка для коньяку - тара дорога, але в багатьох випадках – одноразова. Нова дубова бочка досить дорога, а після використання - вже значно дешевша, але ще функціональна. Якщо в таку бочку залити медове вино, то насичена коньяком деревина дуба віддає частину речовин дуба і рештки коньяку у медове вино. Таке медове вино, настояне на деревині дуба обробленого коньяком, власне з домішкою коньяку, набуває нових якостей при витримці і особливо ціниться споживачем. Технологія ця давня, за легендою ( а у виноробстві, як і в медоварінні чимало легенд) винороб, заливаючи в бочку виноградний сік, «випадково» залишив чи не помітив на дні бочки трохи коньяку. Так народилося одне зі знаменитих вин Франції (назви не пам’ятаю). Таким своєрідним способом цю давню технологію виноробства використовують медовари Словаччини.

Інші новини технології медоваріння почуто мною від самого Барабаша В. – голови Гільдії медоварів України. Проблема освітлення медових вин залишається актуальною. Одне з рішень проблеми – заморожування. Так, плоди калини перед використанням бажано заморозити. Після заморозки зменшується гіркота ягід, і таке вино легше освітлюється. Так само заморожуються ягоди терену, і медове вино з терену легше і швидше освітлюється. Сучасні морозильні камери досить об’ємні і економні. Це не просто холодильник на кухні радянських часів, це нові можливості сучасних технологій, ще не до кінця нами усвідомлені. Процес заморозки можна розглядати, як багатофункціональний прийом. Так, заморозивши ягоди, будь-які, ви можете приготувати медове вино з ними у будь-який час, в будь-яку пору року,  а не тільки тоді, коли вони достигли. Заморозку можна вважати одним із способів освітлення вина, наряду з варкою меду чи добавкою бентоніту. Нарешті, ми можемо заморожувати воду. Частково чи повністю ми можемо готувати медове сусло на талій воді. Тала вода, добавлена до сусла, значно сприяє діяльності дріжджів і дає значно якісніше медове вино. Насправді тала вода має значно більшу вагу у виноробстві, ніж це прийнято вважати. Так, виноград росте тільки там, де є тала вода. Не важливо: чи з розмерзлого ґрунту, чи зі снігу, чи з гірських річок. Адже в Африці чи Індії, де багато тепла, але немає талої води, виноград не росте.

Медове вино – це продукт внутрішнього споживання. Не існує міжнародного ринку медового вина. Це продукт переважно домашнього виноробства, а з таких позицій можна вийти максимум на ярмарок чи виставку меду, рідко дальше. Деякі країни, Польща, наприклад, пішли значно далі. Польща має великі промислові підприємства по виробництву медового вина. Продукт таких технологій легше сертифікувати для виходу на зовнішні ринки. Але виникає проблема якості і стабільності технології. Щоб не мати з цим проблем, такі вина спиртують, пастеризують, сульфітують і роблять з ними ще багато чого, лиш би зберегти стабільність параметрів вина при виготовленні і зберіганні. Але подібні операції знижують споживчі якості медового вина. Що називається, разом з водою, викинули і дитину. Спиртоване медове вино, наприклад, втрачає більшу частину своїх споживчих якостей. Експерти на дегустації меду в Казахстані відмітили низьку якість промислових польських медових вин, у порівнянні з медовими винами домашнього виготовлення.

Ще одна новина технології медоваріння, почута на конкурсі в Казахстані, стосується власне споживання медового вина. Не секрет, що медові вина бувають солодкі, іноді дуже солодкі. Такий продукт подобається не всім. Виявляється, надмірну солодкість медового вина легко понизити. Для цього до медового вина потрібно додати води, прямо в бокал. Зрозуміло, вода має бути не з водопроводу. Ефект вражаючий. Надмірно солодке медове вино, розбавлене водою, набуває нових рис і п’ється значно краще.

Коротко про саму країну Казахстан. Ми були в Алмати – фінансовій, економічній, культурній, науковій столиці країни (адміністративна столиця – Астана). Місто розташоване в передгір’ях Тянь-Шаню. В місті 5 млн. жителів і 3 млн. авто. Національний склад мегаполісу досить поліетнічний. Казахи – відкритий, дружелюбний народ, більше схожі на європейців, ніж на мусульманську країну. Алмати перекладається, як поселення Яблучне. Вважається, що саме звідси розпочалося одомашнення яблуні. Яблуневих садів тут досить багато і тепер. Поширені яблука сорту Апорт. Яблука досить смачні, але, на мою думку, поступаються нашим, з Вінничини, наприклад. Алмати – одне з найдорожчих міст світу. Тут високі зарплати і ціни теж. Тут дуже дбають про «соціалку» - високі зарплати, високі пенсії, на які можна прожити. Казахи живуть краще від нас. Вважається нормою, коли сім’я має два авто. Тут багато заробітчан з інших країн – турків, киргизів. Втім, іноді за оптовими покупками жителі їздять в Киргизію, де ціни значно нижчі. В рамках відродження великого шовкового шляху будується велика автодорога до Китаю (до Китаю і Індії тут рукою подати) – 4 смуги довжиною тисячу км. 

Дві обставини, на мою думку, сприяють відродженню бджільництва Казахстану: глобальне потепління, що пом’якшує клімат і полегшує зимівлю, а зими тут досить холодні, і відродження великого шовкового шляху з Китаю в Європу. Шлях цей проходить якраз через південь країни. Казахстан опиняється посередині цього шляху, що значно посприяє відродженню його економіки і зокрема створить сприятливі умови для реалізації меду. 

Коментарі (0):