Семінар по медоварінню – роздуми після свята

Рік написання: 2008

Вже вчетверте в Києві на базі інститутів садівництва і бджільництва відбулися конкурс питних медів і семінар по медоварінню. Чим запам’яталися ці події? У конкурсі взяли участь 110 напоїв, як ніколи багато. Дегустаційна комісія змушена була працювати два дні, оскільки за один день оцінити таку кількість питних медів фізично неможливо. Були представлені меди зі всієї України – від Закарпаття до Донбасу, від Чернігівщини до Ялти. Поки працювала дегустаційна комісія, учасники часу не втрачали, в рамках заходу була здійснена спроба організувати Гільдію медоварів України – структуру, яка могла би взяти на себе вирішення всіх проблем у медоварінні. 

Думок було висловлено чимало. Більшість медоварів схиляються до думки, що напої з меду варто називати – питні меди, а не медові вина. Питні меди – це окремий клас оригінальних напоїв на основі меду, тому і назву вони повинні мати відповідну, а не похідну від виноградних вин. 

Чимало думок було висловлено, як щодо організації гільдії медоварів, так і технології виробництва питних медів. Зокрема, Грищенко О. висловився проти того, щоб до класу питних медів відносилися будь-які напої з добавкою соків плодів і ягід. На думку автора даної статті, такий підхід не зовсім коректний, адже ми позбавляємося цілого класу напоїв з оригінальними споживчими властивостями. Крім того, подорожчання меду може привести до того, що буде невигідно виготовляти чисто медові напої. У медово-плодоягідних  і плодоягідно-медових винах відсоток меду менший, і на собівартість напою ціна меду впливає менше.

В процесі утворення Гільдії медоварів з’ясувалося, що частина медоварів зробила значний крок уперед і вже давно переросла рівень домашнього медоваріння. Вони виготовляють питні меди у досить помітних об’ємах і працюють в основному на ринок. Інша частина пасічників виробляє питні меди у досить незначних кількостях, в основному для своїх потреб і збільшувати об’єми не має наміру. При створенні Гільдії виникла ідея дворівневого членства, з різним розміром членських внесків і прав при прийнятті рішень. Але ця пропозиція не знайшла підтримки. Було прийнято рішення з однорівневим членством з членським внеском 500 грн. на рік. Таке рішення навряд чи можна вважати оптимальним. Ця сума незначна для тих, хто вже торгує питними винами, але досить помітна для початківців, для тих, хто хотів би прийти в організацію за знаннями, спілкуванням чи інформацією. Чимало медоварів залишилися незадоволеними подібним рішенням. Обговорення питань утворення Гільдії медоварів відбувалося важко в дискусіях і навіть суперечках. По-суті, обговорення питань Гільдії тривало три дні. На заключному етапі, за пропозицією Боднарчука Л. І. було вирішено Гільдію перейменувати в Асоціацію, оскільки така назва спростить реєстрацію організації при міністерстві агрополітики. 

На семінарі було усвідомлення того факту, що ситуація з питними медами є непростою. Так, нам дозволяють торгувати на виставках і ярмарках, але переважно тільки в Києві. Не існує юридичної бази по виготовленню і реалізації питних медів, натомість, досить в країні законів, які дозволять заборонити в будь-який момент торгівлю і виробництво питних медів.

Семінар закінчився оголошенням переможців і лауреатів конкурсу. Примітно, що появилося багато нових імен, лауреати минулих конкурсів відійшли в тінь. Цей факт потребує осмислення. З одного боку, відсутність стабільності, з іншого, виробництво окремих типів медів, наприклад, варених очевидно не є надто важкою справою, оскільки навіть новачки зуміли завоювати головні нагороди. Якісний мед, хороша вода і майстерність медовара – три основні фактори, які забезпечують успіх справи.

Як показав конкурс, проблемними залишаються ставлені меди. Їх було представлено в два рази менше, ніж варених. Основні нагороди були завойовані представниками інституту садівництва, тобто професіоналами. Робити ставлені меди не так просто, потрібні дослідження по цій темі – ось висновок після конкурсу.

Залишаються проблемними деякі окремі питання, зокрема, дріжджі. Наші медовари проявляють активність у пошуку дріжджів. Російські – Турбо-24, польські, німецькі, англійські дріжджі для виробництва медового вина. Що цікаво, ряд наших медоварів цілком успішно використовують хлібні дріжджі для виробництва питних медів – харківські, французькі сухі. І результати зовсім непогані, хоча такий хід нібито і суперечить теорії.

На думку ряду медоварів, семінар і конкурс були дещо затягнуті, не всі медовари могли собі дозволити провести в Києві три дні. З іншого боку, провести конкурс 110 медів швидше не уявляється можливим.

В цілому захід вдався, незважаючи на проблемні питання і витрати. Ми цікаві один одному. Спілкування, обмін досвідом, інформацією, збагачує всіх, не випадково з року в рік росте інтерес до конкурсів питних медів.

Коментарі (0):