Поточний стан і перспективи медоваріння в Україні

Рік написання: 2010

Поточний стан галузі бджільництва.

Згідно останніх даних, в Україні налічується близько 3,9 млн. бджолосімей. Кількість пасічників - 300 – 400 тис. Разом з членами їх родин – до 1 млн. чоловік. Мед є головним продуктом бджільництва. Виробництво меду за різними оцінками складає від 50 до 80 тис. т на рік, в залежності від сезону, погоди, стану медоносної бази, кон’юнктури ринку і т. д. Крім меду галузь виробляє віск, пилок (обніжку), пергу,  стільниковий мед і забрус, бджолопакети бджоломаток (бджіл на продаж), сировину для апітерапії - прополіс, маточне молочко, бджолину отруту,  підмор бджіл, личинки воскової молі. Перспективним і новим для галузі є виробництво питних медів або медових вин. Бджільництво України - єдина галузь сільського господарства, яка не тільки не втратила свій потенціал після розпаду Союзу, але і наростила обсяги виробництва продукції.

Що таке медоваріння.

Під медоварінням слід розуміти виробництво слабоалкогольних напоїв – вина, питного меду, пива, квасу на основі медового сусла – меду, з додаванням води, соків і інших інгредієнтів.

Відродження медоваріння в Україні.

Було помічено, що на межі 2000-го року в Україні сталося перевиробництво меду і впали ціни на нього, таким чином склалися об`єктивні передумови для відродження медоваріння. Тобто, час і місце появи питних медів в Україні не були випадковими. Медоваріння виникає там і тоді, коли є надлишок меду на ринку, або він (мед) дешевий, і є проблеми з його збутом. Це об’єктивні умови для розвитку медоваріння. Були і суб’єктивні умови: проведення конкурсів медоварів, виставок і ярмарків по продажу продукції бджільництва і питних медів, залучення до відродження медоваріння спеціалістів по плодоягідних винах (Литовченко О. М.). На подібних заходах широкий загал пасічників і споживачів познайомився з новим продуктом бджільництва, переконався в його високих споживчих якостях і долучився до його виробництва і споживання. Важливим для відродження медоваріння виявилася діяльність Гільдії медоварів України. Можна констатувати, що медоваріння в Україні пройшло першу стадію свого розвитку , а саме – відродження і становлення.

Форми існування медоваріння, як галузі.

Медоварінням у нас займаються переважно пасічники, виробники меду, як сировини для медоваріння. Медоваріння дозволяє пасічнику урізноманітнити виробництво продукції зі своєї пасіки, поліпшити його реалізацію і, врешті, підвищити рентабельність пасіки.

Можна констатувати, що медоваріння, як галузь, існує в трьох формах:

  1. Виробництво питного меду пасічником для своїх потреб. Обсяги – десятки і сотні літрів, що не передбачає реалізацію і торгівлю.
  2. Виробництво питного меду пасічником для реалізації на виставках і ярмарках. Обсяги - сотні – тисячі літрів.
  3. Великотоварне виробництво питних медів і медових вин крупними товаровиробниками.

На даний момент медоваріння існує переважно в перших двох формах. Великий бізнес у медоваріння поки що не пішов з різних причин: висока вартість сировини, неясність перспектив, ризики виробництва, спричинені нашими економічними реаліями і т. д. Хоча за різними даними в Україні і будуються заводи по виробництву медового вина, діяльності їх на ринку поки що не видно. 

Перспективи і потенціал медоваріння в Україні.

На відміну від традиційних напоїв виноградного вина, пива і міцних напоїв, обсяги виготовлення яких можуть бути необмеженими, обсяги виготовлення медових вин обмежені. По-перше, кількістю зібраного меду. По-друге, не весь мед можна переробити на медове вино, а лише його частину, причому - меншу частину. По-третє, кон'юнктура ринку – високий попит на мед в світі, який склався в останні роки, якраз медоварінню не сприяє. Але що примітно, негативні для медоваріння економічні чинники поки що не заважають його розвитку. Медовари продовжують нарощувати виробництво.  Очевидно, що медове вино являє собою споживчу вартість для споживача, яку неможливо нічим замінити. Крім того, виробництво медового вина - дуже пластичний процес. Скажімо, при затоварюванні ринку медом можна виготовляти чисто медові вина, на виготовлення яких іде більше меду. Якщо мед дорогий, і використовувати мед для варіння питного меду менш доцільно, медовар може перейти на виготовлення плодоягідно-медових вин, де мед іде як добавка, як підсолоджував, і з порівняно невеликої кількості меду можна зварити порівняно велику кількість медового вина. Крім того, при виробництві меду завжди є «відходи виробництва» - обрізки, забрус, мед з певних медоносів, що користується меншим попитом,  мед що втратив споживчі кондиції, забродив, наприклад. Все це можна з успіхом переробити на медове вино. Як уявляється, медоваріння може виступити стимулом для розвитку бджільництва і нарощування виробництва меду. Ті обсяги виробництва меду, що є тепер, можуть бути значно збільшені. В аграрній галузі України близько 10 млн. га ріллі зайнято під ентомофільними культурами: соняшником – 4 – 6 млн. га, ріпаком – 3 – 4 млн. га, гречкою. Очікуване відродження тваринництва потягне за собою вирощування кормових трав – еспарцету, люцерни, конюшини, які теж є медоносами. Потенціал виробництва меду в Україні величезний. Він може складати кілька сотень тис. тонн. Поки що він використовується не дуже ефективно, відсотків на 10 – 20. З урахуванням наведених обставин, наша оцінка обсягів медоваріння наступна. Україна могла б виробляти медових вин і питних медів в обсягах, які дорівнюють виробництву натуральних виноградних вин в кращі часи, тобто 10 літрів медового вина на одного мешканця України в рік. 

Проблеми медоваріння в Україні і можливості для їх вирішення.

Головною проблемою медоваріння залишається юридична неврегульованість питань щодо виготовлення, зберігання,  реалізації і споживання медових вин. Виготовлення і реалізація спиртних напоїв в Україні обкладається податками і акцизами, збір яких становить помітну статтю доходу для бюджету. Поява на ринку нового продукту – медового вина вносить дисбаланс у цю схему.  Пасічник не може платити 500 тис. грн. в рік за право реалізації медового вина, так як платять виробники виноградних вин. Він надто бідний. Але конкуренція у цій сфері неможлива в принципі. Справа в тому, що для виробництва виноградного вина чи пива використовується порівняно недорога сировина – виноград і ячмінь, в порівнянні з медом, який значно дорожчий. Якщо до медового вина застосувати схему податків і зборів, які використовуються при виробництві виноградного вина і пива, то виробництво медового вина стане збитковим, і немає ніякого економічного сенсу займатися його виробництвом. Тому великий бізнес поки що не йде у медоваріння. Якщо скасувати всілякі податки при його виготовлені і реалізації, медове вино може зашкодити реалізації виноградного вина і пива і створить проблеми з наповненням бюджету. Ось в чому основна проблема розвитку медоваріння в Україні. Поки що медоваріння знаходиться в ситуації, подібній до тієї, в якій знаходиться домашнє виробництво виноградного вина. Тут є все: тисячолітні традиції, конкурси виноградних вин у Магарачі, Інституті Таїрова, у Мукачеві, Хусті і інших містах. Є напівдозволена торгівля на ринках і виставках, є високі смакові і споживчі якості українських виноградних вин домашнього виробництва. Немає одного – юридичного врегулювання виготовлення і реалізації. Як вирішити цю проблему? Проблема не може бути вирішена, що називається «в лоб». Наша пропозиція – дозволити лише пасічникам виготовлення і реалізацію медових вин на виставках і ярмарках, і ніде більше. Очевидно, в умовах, що склалися, це краще, на що ми можемо сподіватися. Можна нарешті вивчити досвід Польщі чи Росії. Там пасічники цілком законно можуть виготовляти і реалізувати медові вина. Чому в нас не може бути так само?

Проблема якості медового вина стоїть не так гостро. Очевидно, його якість могла б контролювати ветеринарна служба ринків чи виставок. Зрештою, тут теж можна було б вивчити досвід сусідів, в Росії, де економічні умови схожі з нашими, ця проблема вирішена.

Питний мед і медове вино, як брендовий і іміджевий товар для України.

Як показує невеликий в історичному вимірі досвід медоваріння, на основі меду в домашніх умовах можна створити дуже високоякісний продукт. Медові вина, створені нашими пасічниками, перемагали на конкурсах Апімондії – міжнародної організації пасічників, членами якої є 150 країн. Медові вина України брали Гран-прі у своїх номінаціях на конкурсах, які проводять  всесвітньовідомі - Інститут «Магарач» і Інститут імені Таїрова. Тобто маститі професіонали в галузі виробництва виноградних вин визнали медове вино, як продукт, який заслуговує на увагу і повагу. Медові вина і питні меди тепер - неодмінний атрибут найпрестижніших наших виставок: Сорочинського ярмарку, «Агро» і інших.  Як вдалося досягти таких видатних успіхів? У тому, що медові вина і питні меди України - продукт видатний, переконатися може кожний, хто відвідує виставки і ярмарки бджолопродукції, хто спробує на смак медове вино, і хто знає толк у винах. Звичайно, тут є заслуги медоварів і їх майстерності. Але не тільки. Наші меди мають неперевершені смакові і споживчі якості. Це прекрасна сировина і для виробництва медових вин. Одне із можливих пояснень – багатий мікроелементний склад ґрунту України, якого немає в жодній іншій країні світу. Це той ресурс, яким нагородив Україну Бог, і гріх було б ним не скористатися. Тому наші меди теж мають багатий мікроелементний склад, якого неможливо досягти в інших країнах. Ця обставина створює переваги нашим медоварам: спрощує технологію виготовлення і неперевершені смакові якості для наших вин. Тому наші медові вина і мають переваги над подібною продукцією з інших країн.

Отже, медове вино - це той продукт, у виробництві якого наші медовари можуть досягти неперевершених вершин майстерності. Медове вино може прославити Україну в світі, стати її іміджевим і брендовим товаром. Так само, як виноградне вино у Франції, пиво в Чехії і Німеччині, текіла в Мексиці чи віскі в Шотландії.

 

 В своїй книзі на основі аналізу ринку меду я спробував оцінити потенціал медоваріння України. 

На основі нехитрих розрахунків відомо, що в Україні виробляється дещо більше одного кг меду на одного жителя країни. Уявімо собі, що ми весь мед переробимо на медове вино. Тоді ми отримаємо по 4 – 5 л вина в рік в перерахунку на одного жителя України. У сучасному морі алкогольних напоїв, які пропонує нам торгівля, – це крапля в морі. Реально, ми весь мед переробити на вино не можемо, можливо лише 10% виробленого в Україні меду можна переробити на вино. Це буде становити 0,4 – 0,5 л вина в рік на одного жителя України. Це майже дослівна цитата із моєї книги про медові вина. На основі приведених розрахунків було зроблено висновок, що кількість питних медів, які можуть бути виготовлені в Україні, порівняно незначна, і не може конкурувати з традиційними напоями – горілкою, вином, пивом.

Але ситуація не стоїть на місці, і обставини змінюються, що спонукає нас до аналізу нових реалій, і ми приходимо вже дещо до інших несподіваних висновків.

В Україні за дуже приблизними даними вироблялося по 10 л виноградного вина і 1 пляшці шампанського на одного жителя країни в рік. Це в кращі роки, які давно минули. Тепер значно менше. Виноградарство переживає труднощі і немалі, покращити ситуацію неможливо, адже не повернеш вирубані виноградники. Падають врожаї, погіршується якість ягід винограду, в тому числі і із-за глобального потепління. До 90% виноградного вина, що є в нашій торгівлі, - підробки. Це напівофіційна статистика. Порошкове вино - це суміш води, спирту, цукру, ароматизаторів, власне, до виноградного вина ніякого відношення не має, у цих напоїв просто назви однакові. Висновок: наш споживач в масі своїй позбавлений можливості вживати вишукані виноградні вина. Імпортні і кримські – надто дорогі, дешеві – це фальсифікат.

Повернемось до питних медів. Так, кількість медового вина, яку потенційно можна виготовити з українського меду, – це крапля в морі спиртних напоїв, що виробляються і реалізуються, але, якщо ми порівняємо цю кількість з натуральними виноградними винами, то ці показники будуть уже приблизно однаковими. Питні меди для бідних людей - це недорога, але якісна заміна дорогих вишуканих виноградних вин, які основній масі народу недоступні. Із того меду, що виробляється в Україні, тепер багато медового вина справді не зробиш,  але виникли умови, які дозволяють значно збільшити обсяги виробництва питних медів. Що ж це за фактори?

  1. Якщо „зайвий” мед може бути перероблений на медове вино, то сама ця обставина буде сприяти підняттю цін на мед, а, отже, і поліпшить попит на мед і збільшить обсяги його виробництва. Це очевидно. Відомо, що в Україні виробляють 50 000 т меду в рік. Цифра ця оціночна,  нам невідомо, скільки меду реально виробляється в Україні. Так само, як ми не знаємо скільки у нас пасічників, і скільки у нас бджіл.
  2. Обсяги виробництва питних медів можна збільшити в кілька разів, виробляючи не просто меди, а плодоягідно-медові вина. Наприклад, виробляти чисто плодоягідні вина неможливо із-за низької цукристості більшості плодів, які вирощуються в Україні. Існує два способи виробництва плодоягідних вин: добавка цукру до сусла і добавка спирту до сусла. Обидва способи, з точки зору ортодоксального натурального виноробства, є фальсифікацією, яка не дає можливості отримувати вишукані вина. На нашу думку, добавка меду вирішує цю проблему. Будь-який сік з добавкою меду дозволяє отримувати плодоягідні вина найвищої якості, рівні кращим виноградним.
  3. Так само в роки, неврожайні на виноград, мед можна добавляти і в виноградне сусло для підвищення його цукристості. Якість таких виноградно-медових вин дуже висока, і її не можна порівняти з такою при добавці цукру.
  4. В Україні реалізується програма „біодизель”, в рамках якої потенційні обсяги вирощування енергетичних культур в Україні становлять до 6 млн. га. Половину цих площ можна відвести під олійні культури, призначені для енергетичних потреб (ріпак, соняшник, редька олійна і т. д.). Збори ріпаку подвоюються щороку (2006р. – 0,6 млн.т, 2007р. - понад 1 млн.т) – Мельничук М. Дубравін В, газета «Сільські Вісті», 15.11.07.

Продовжимо розрахунки. Медопродуктивність ріпаку - 60 – 130 кг/га (Боднарчук, Соломаха). Із 3 млн. га ріпаку, навіть за мінімальними оцінками, можна буде зібрати якусь нереальну навіть для України кількість меду - кілька сот тисяч тонн. Ми повинні бути готові до того, що в найближчі роки наші пасічники можуть збирати мед, з урахуванням ріпакового, в обсягах, які в 2 – 3 рази більші від нинішніх. Така кількість меду буде катастрофічною для українського ринку меду. Виникає просте запитання, а куди подіти весь цей мед? Крім, як переробити його на питний мед, дівати його буде нікуди, як це уявляється автору даної статті.

Переробити його самотужки в рамках домашнього медоваріння в питний мед нереально. Тому, на основі нашого аналізу, ми можемо констатувати, що  в Україні в 2008 році складаються об`єктивні умови для  відродження великотоварного промислового медоваріння. Такий висновок навіть дещо і запізнілий. Великий бізнес завжди тонко тримає ніс по вітру, на відміну від нашого брата-пасічника. Нам відомо, що тільки в Києві будується принаймні три великих сучасних заводи по виробництву питних медів. Власне, тут ми повторюємо досвід сусідів – і в Польщі, і в Росії вже існує потужний сектор великотоварного виробництва питного меду. І це при тому, що в Польщі меду виробляється значно менше, ніж в Україні. Втім, Польща за останні роки збільшила обсяги виробництва меду майже в три рази (з 8 до 20 тис. тонн – цифри приблизні). Чи не викликане таке збільшення виробництва потребами медоваріння?

В більш глобальному плані, ми повертаємося до схеми виробництва питних медів, яка буде включати в себе великотоварне виробництво, дрібнотоварне і домашнє. Якщо події будуть розвиватися в правильному руслі, проблем не буде, як, наприклад, у Польщі, США, Німеччині, де ці сектори виробництва мирно вживаються, не заважають, а, швидше, доповнюють один одного.

Але можливий і несприятливий розвиток подій. Держава і великий бізнес можуть спробувати боротися з домашнім медоварінням на тій підставі, що це спиртні  напої, виготовлені всупереч норм закону. Які можливі форми такої боротьбі? Вони відомі: заборонити, дискредитувати, відібрати. Заборонити домашнє медоваріння неможливо, тому що питний мед – споживча вартість, яку нічим замінити. Якщо споживач спробував смак питного меду і оцінив його, то заборонити це вже не можливо. Так само неможливо дискредитувати або відібрати це зайняття у пасічників. Але спроби таких дій можливі. Щоб уникнути цього, пасічникам слід діяти спільно, потрібно організовуватися в спілки медоварів, потрібно дбати про якість свого товару, потрібно бути відповідальними і чітко бачити перспективу.

І заключний штрих до процесу відродження медоваріння в Україні. Українське бджільництво – це ціла маса проблем, які не вирішуються роками. Є від чого опустити руки. Але ось, без будь-якої допомоги, ми відроджуємо медоваріння. Не було ні державної програми, ні належного фінансування, ні наукового забезпечення, ні належного керування і планування. І це зробили ви, шановні пасічники. Чим не привід дивитися в майбутнє з оптимізмом?

Коментарі (0):