Збереження і репродукція карпатських бджіл

Рік написання: 2019

ІІІ Міжнародна науково-практична конференція, 11 лютого, м. Ужгород.

Значна подія в житті нашого бджільництва відбулася на Закарпатті. Для широкого загалу вона виявилася непоміченою, а дарма. Виступи і висновки, зроблені на конференції, очевидно, матимуть вплив на розвиток нашого бджільництва протягом тривалого часу. Мені, як учаснику конференції, хотілося б поділитися враженнями від цього заходу.

Спочатку про організацію конференції. Конференція проходила в сесійному залі облдержадміністрації, а з вітальним словом до учасників звернувся сам Москаль Г. Г. – голова облдержадміністрації. І це в робочий день. Яка ще область в Україні може похвалитися такою увагою до бджільництва зі сторони влади? 

Конференція була добре організована, а виступи учасників змістовні, за це окрема подяка організаторам заходу – Паппу В., Кереку С., Павлію В., Доскочу І. Хоча зовні все відбувалося досить демократично.

Серед учасників переважно маткарі і пасічники Закарпаття, які займаються розведенням карпатських бджіл. Як відомо, серед продукції бджільництва на Закарпатті на чільному місці матки і пакети, мед – лише третій за значенням продукт. Серед учасників – гості із шести країн, і це особливість конференції. Участь європейців цілком природна, адже ареал карпатки простягається Карпатами і за кордон на захід. Закарпаття – це і є Європа. Мовний поліфонізм місцевих жителів доповнює це враження. Чимало закарпатців є етнічними угорцями і румунами і тут чимало жителів добре розуміють як румунську, так і угорську мови.

Щодо виступів. Відкриття конференції: лунає гімн бджолярів України. З вітальним словом до учасників звернувся Москаль Г. Г. Вітальне слово Стретовича В. М. – президента СПУ, який крім того нагородив чотирьох представників родини Ю. Хоми в рамках проекту «Пасічні династії», який започаткувала СПУ. В. Стретович повідомив також, що розробляється проект відродження поліської бджоли в зоні відчуження поблизу Чорнобиля.

Серед виступаючих зарубіжні гості конференції. Їм більше уваги. І це зрозуміло. Карпатська бджола досить відома у світі. Чимало країн купують маток-карпаток і пакети із Закарпаття. Серед країн, які розводять карпатку чи почали це робити: Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Китай, Корея, Молдова, Румунія, Кіпр, Ізраїль, Йорданія, Словаччина, Угорщина, Польща. І це ще не весь перелік. Повідомлено, що на Закарпаття 19 лютого прибули ветеринарні експерти з Канади для вивчення питання можливостей експорту до цієї країни маток і пакетів карпатських бджіл.

Представники європейських країн говорили переважно про розвиток бджільництва в своїх країнах і місце карпатки в них. Візьмемо для прикладу Молдову. В радянські часи тут було більше, ніж 300 тис. бджолосімей, після розпаду Союзу залишилося 60 - 90 тис. На поточний момент країна має вже 220 тис., і стоїть питання про повне відновлення колишньої популяції бджіл до 300 тис. Країна виробляє щороку 5 – 6 тис. т меду і 80% його реалізується в Європу. В планах довести виробництво до 10 – 12 тис. т.  Ніяких проблем, подібних нашим з експортом меду чи цінами на нього, немає (інакше, щось би сказали), хоча основні медоноси – соняшник і акація ті ж, що і в Україні, і мед тих же сортів, що і в нас. В Молдові вже є 3 власні розплідники карпатських бджіл, а  потреба в матках складає 40 тис. маток на рік. Молдова, крім того, що вона сама закуповує багато маток на Закарпатті, є важливою транзитною країною в поширенні карпатки в Європу, тому така увага до цієї країни на конференції. А на даний захід прибула велика делегація з Молдови – пасічники, науковці, маткарі.

Представник Угорщини говорив мало, але його країна не має тих проблем, що маємо ми. Угорщина – лідер у світі з виробництва акацієвого меду (разом з Кореєю). Попит і ціни на цей сорт меду у світі зашкалюють. В Угорщині більше 300 тис. га акацієвих лісів (2/3 всіх акацієвих лісів Евросоюзу), які використовуються комплексно. Акація – основний медонос Угорщини. І ця рукотворна медоносна база – результат об’єднаних зусиль лісівників, пасічників, науковців. Оскільки весь мед Угорщини йде на експорт, то для внутрішнього ринку Угорщина частину меду закуповує за кордоном. Нам би їх проблеми! В Україні більше мільйона гектарів земель, що потенційно могли б бути використані для створення подібних до Угорщини медоносних угідь. Зрозуміло, що для кардинальних змін у цьому питанні потрібно принаймні, щоб наші високопосадовці хоча б усвідомили важливість цього питання. 

В деякі країни Європи завезення бджіл із-за кордону заборонене, будь-яких. Це, наприклад, Словенія. Тут зона чистопородного розведення карніки. В більшості країн Європи закони, втім, не такі строгі, і всі вони є потенційними покупцями карпатських бджіл.

Акцент у виступах - переважно до специфічних проблем розведення і селекції. І це зрозуміло. В залі – переважно маткарі і люди, які займаються розведенням і селекцією. Багато виступів стосувалося біометрії і морфології бджіл, підтримання популяції у расовій чистоті, таксономії бджіл, породній приналежності наших карпатських бджіл. Зокрема, представник Румунії директор Інституту бджільництва Андріан Січану багато говорив про карпатських бджіл Румунії, вивчення яких започаткував Фоті ще в 1965 р. Карпатку в Румунії почали вивчати ще раніше, ніж в Україні. Заявлено, що віднесення карпатки до раси македонських бджіл – помилка. В той же час, карпатські бджоли Румунії внесені в базу даних Genbank, як окрема раса медоносних бджіл. У доповіді Андріан Січану не було надано розгорнутого пояснення на основі яких саме досліджень і яких саме породних ознак карпатські бджоли Румунії визнані окремою расою. Це тема майбутніх дискусій і наукових обговорень.

Про породні особливості карпатських бджіл на поточний момент говорив Керек С. С. – зав. відділом розведення і селекції карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича». Було повідомлено, що карпатська бджола на поточний момент існує у вигляді 5 екотипів: 

  1. Говерла, с . Шенборн (Керек С.)
  2. Рахівський, с. Берегуйфолу (Мерцин І.)
  3. Синевир, с. Вільшани (Папп В.)
  4. Вучківський, с. Вучкове (Плиска В.)
  5. Видилогський, м. Комарно, Львівська обл. (Місько В.).

Є ще чотири лінійні групи карпатки: Подолянка, м. Броди, Львівська обл. (Доскоч І.), Галичанка, м. Перемишляни (Болюбаш Б.), Захар, м. Свалява (Берцик О.), Лінія СТО, м. Мукачеве (Паращинець О.). Деякі ресурси були втрачені, наприклад, колочавський тип чи деякі лінії, наприклад, 77.

За оцінками С. Керека, на Закарпатті щороку вирощується для реалізації до 50 тис. маток. Оцінка Гайдара дещо вища: до 150 тис. маток щороку. В минулі роки оцінки були ще вищими. Такій неоднаковості в оцінках виводу маток дивуватися не варто. Комерційне маткарство в Україні – бізнес дещо втаємничений, точної статистики очікувати годі.

Дана конференція була третьою за ліком, і багато чого ми зрозуміємо, якщо дане дійство будемо сприймати в контексті двох попередніх конференцій. В минулі десятиліття основний рух пакетів і маток проходив на схід – в Росію, Білорусь, Казахстан. Але вже кілька років вектор руху бджіл помінявся на 180 градусів. Тепер бджіл легше експортувати на захід, відповідно помінялися пріоритети бізнесу. Якщо на першій конференції («40 років вивчення карпатських бджіл»), в далекому вже 2006-му році була ціла делегація з тімірязєвки, друга конференція (2016) мала назву «Карпатські бджоли в Євразійському просторі», то на третій відсутності росіян ніхто і не помітив. 

Представників Росії, Білорусії, Казахстану не було на конференції, хоча карпатка – основна раса, яку розводять у цих країнах. Джерелом маток і пакетів карпатських маток для країн на сході поступово стає Узбекистан, де є потужні розплідники карпатки вторинної репродукції, і в меншій мірі Таджикистан, де маток карпатки виводять менше, але вони більш ранні (на місяць), ніж в Узбекистані, тому значно дорожчі.

Кого ще не було на заході? Представників інституту ім. Прокоповича із Києва і кафедри бджільництва НУБІП. Їх увага до заходу не була б зайвою, як на мою думку.

Віддамо належне організаторам. Папп В., Керек С., Доскоч І., Павлій чимало зробили, щоб конференція пройшла на найвищому рівні. Це представники молодшого покоління дослідників карпатських бджіл. Але на заході були також Пилипенко В. П. і Гайдар В. А. – живі легенди вивчення історії карпатських бджіл. Виступ В.П. Пилипенка стосувався історії вивчення карпатських бджіл. Він, до речі, готує до друку книгу на цю тему, яку ми всі з нетерпінням очікуємо. Виступ Гайдара стосувався необхідності фіксації бджіл Закарпаття. Область має велику кількість природних ніш – долини гірських річок, де бджоли збереглися в природній чистоті і де можна їх утримувати в закритих чи напівзакритих популяціях, що створює великі можливості для розведення і селекції бджіл.

В. Папп зауважив, що Закарпаття, один з небагатьох регіонів Європи, де ще є аборигенні бджоли, яким притаманна породна чистота. Збереження до цього часу автохтонних карпатських бджіл стало можливим завдяки роботі цілої плеяди науковців та використанню саме вітчизняних методик. Вочевидь, що для подальшого довготривалого збереження карпатських бджіл в гірській місцевості необхідно визначати та створювати спеціальні території (ареали) з особливим заповідним статусом.     

В організації заходу помітну участь взяла ОМУ – Об’єднання Маткарів України і її президент Доскоч І. М. Це невелика спілка, в ній близько 90 членів, але її діяльність є досить помітною. До сфери її уваги входить, зокрема, і координація наукових досліджень на відповідну тематику. З ОМУ пов’язані найважливіші для нас виступи і висновки конференції. Зокрема, історичним досягненням українських пасічників стало входження української карпатської популяції бджіл в міжнародну селекційну програму Beebreed. Фактично це означає, що німецькі науковці визнали наших бджіл як окрему популяцію і надали інструмент для її селекції. 

 Так, я почув принаймні у чотирьох виступах несподівані для мене висновки, що карпатка не є окремою расою бджіл. Карпатка – це унікальний екотип карніки. Зокрема, Іщенко О. – зав. лабораторії молекулярної генетики та біотехнології Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича повідомив, що в його лабораторії проведена наукова робота порівняння характеристик мітохондріальної ДНК карпатських бджіл (проби чотирьох типів Вучківського, Говерли, Рахівського та Синевир надані відділом розведення та селекції карпатських бджіл ННЦ Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича) і країнки (карніки) (проби п’яти ліній (Singer 197, Singer 639, Sklenar 47, Zac-Aspetz, Zac-Henni) надані Об’єднанням маткарів України). Порівняльний аналіз нуклеотидної послідовності ділянки СоІ-СоІІ мтДНК показав, що карпатські бджоли належать до еволюційної лінії С. Вона походить від A. m. carnica і, ймовірно, являють собою окремий екотип (або локальну расу), який виник внаслідок просування цього підвиду на схід з утворенням карпатських популяцій медоносної бджоли. Для остаточного прояснення походження українських карпатських бджіл, за думкою чернівецьких науковців, необхідні додаткові дослідження із залученням ширшого набору молекулярних маркерів. 

Це щось абсолютно нове, чого не було на подібних заходах ніколи раніше. І такий висновок був сприйнятий спокійно учасниками, хоча Гайдар і зауважив, що це тільки перша робота такого плану і подібні подальші дослідження в цьому плані. Але генетика  - це серйозно і більш надійно, ніж класична морфометрія, якою по інерції продовжують послуговуватися наші науковці. Заява про те, що карпатка приналежить до породної групи карніка, - головний науковий висновок конференції, дещо несподіваний і навіть сенсаційний. І це матиме довготривалий вплив на наше бджільництво. Норми світової науки приходять і до нас. Зокрема, виникає питання, а що робити з таким анахронізмом, як план породного районування, який має тенденцію проникати в нормативні документи, які регулюють бджільництво? Якщо карпатка - це у великій мірі карніка, то не є гріхом, скажімо, завезення карніки з Австрії, навіть в рамках ППР. Але, якщо наша карпатка має свій унікальний генетичний «паспорт» в еволюційній лінії карніки (за генетичними дослідженнями чернівецьких науковців), то очевидним є її відокремлене позиціонування, як оригінального українського продукту з широким просуванням його на український та міжнародні ринки. По великому рахунку, саме так все наразі і відбувається.     

Питання таксономії карпатки, втім, мало впливають на її розведення. Достоїнства карпатки безсумнівні. Ось уже третє покоління маткарів Закарпаття плідно працює з карпаткою і сприяє її поширенню у світі.

Принагідно зазначимо, що в нас появився новий дослідний центр – Чернівецький держуніверситет, науковці якого плідно працюють на ниві бджільництва, і роботи їх часто є піонерськими в цьому плані. Тематика їх – переважно генетика і селекція бджіл.

Років 20 тому автор цих рядків написав статтю «Про породу бджіл, яка не існує в природі», де навів аргументи на користь того, що карпатка не має підстав вважатися окремою расою. Стаття ця нехай і в перекрученому вигляді була опублікована, але не була сприйнята спільнотою. Можливо, вся справа в контексті часу. Тепер подібні тези не викликають заперечень. Можливо, це допоможе переорієнтації збуту карпатських маток на захід, але це також створить певні проблеми в нашому бджільництві. Втім, ми не можемо діяти всупереч висновкам науки.

Бджільництво Закарпаття на підйомі, місцеві пасічники сповнені оптимізму. Такі висновки після конференції. Перспективи значні. Дефіцит бджіл для запилення тільки в Європі складає близько 7 млн. бджолосімей. Так що увага європейців до карпатки не випадкова. Так само зрозуміла та увага, яку надає влада розвитку бджільництва на Закарпатті – перспективної для області галузі, яка допоможе вирішити чимало економічних проблем.

Коментарі (0):