Враження від 5-го з’їзду апітерапевтів і апіконсультантів-бджолярів України

Рік написання: 2015

15 – 16 жовтня в актовому залі Інституту бджільництва відбувся 5-й з’їзд апітерапевтів України. Це певний етап розвитку галузі. Які враження від з’їзду, що нового в апітерапії? Саме про це поведу мову. З’їзд організувала і провела громадська організація – «Всеукраїнська організація апітерапевтів», президентом якої є Тихонов О. І. Безпосередню підготовку і проведення з’їзду здійснювали Тихонов О.І., Гевелюк М. М., Шпичак О. С., Вітенко П. П., Солоденко Ю. М. В роботі з’їзду взяли участь делегати із 14 областей України і гості із 13 (!) країн, зокрема, з Індії, ОАЕ, ціла делегація з Туреччини, з Росії і Криму, Польщі. Як на нинішні кризові для України часи, захід досить масштабний. Не обділила увагою з’їзд і влада. В роботі з’їзду взяли участь зам. міністра Гарник Т. П., Голова комітету з аграрних питань Верховної Ради Кутовий Т.В., представник міністерства оборони Сирота П. С.

З’їзд був ретельно підготовлений. Так, попередньо видані матеріали доповідей об’ємом 500 (!) сторінок.

Порівнюючи склад делегатів з попередніми з’їздами, можна сказати наступне. Серед делегатів з’їзду переважали лікарі-апітерапевти, пасічників було мало. Не було серед делегатів відомих апітерапевтів – Шабака Д. і Громового В. Тенденція все меншої участі пасічників у заходах по апітерапії свідчить про те, що поступово приходить розуміння, що лікувати людей мають право все-таки лікарі, про що і свідчить склад учасників з’їзду.

Присутність великої кількості іноземних гостей – факт визнання досягнень української апітерапії.

По збору меду Україна входить в трійку-п’ятірку лідерів галузі у світі, але по загальному розвитку бджільництва ми до лідерів не належимо. Зовсім інша справа з апітерапією. Ми є однією з перших країн у світі з розвитку апітерапії, можливо, навіть найпершою, як по наукових розробках, так і по їх застосуванню. Більше того, по цілому ряду напрямків наші апітерапевти є піонерами. Так, у нас виникли такі напрямки, як спання на вуликах, лікування підмором, личинками воскової молі, широке застосування перги і обніжжя. Серед причин такого розвитку апітерапії в Україні є та обставина, що в нас немає сучасної медицини, такої, наприклад, як в європейських країнах, тому є попит на альтернативну медицину, серед якої чільне місце і займає апітерапія. Участь іноземних гостей у роботі з’їзду і є визнанням заслуг наших апітерапевтів.

Порівнюючи 5-й з’їзд з попередніми з’їздами, коли незмінним керівником асоціації апітерапевтів був Боднарчук Л. І., відчуваємо, що часи змінилися. Тепер ми більше відкриті світу, і світ більше цікавиться нами.

Оскільки на з’їзді було багато іноземців, то акценти в його проведені були дещо зміщені. Так, постійно працювали перекладачі (з англійської і на англійську). На жаль, не було синхронного перекладу, можливо, ми ще не готові до цього. Звуки англійської мови не стихали протягом всього з’їзду. Переклади забирали чимало часу і сповільнювали виступаючих.

Можливо, подібний склад учасників виявився дещо несподіваним і для самих організаторів. Тому у перший день роботи з’їзду вітання і технічні питання зайняли час до обідньої перерви, що звичайно не посприяло діловій атмосфері з’їзду.

Загальний настрій з’їзду був такий, що ми не почули якихось нових проривних тем по апітерапії. Тут трапився деякий розрив між опублікованими доповідями і власне доповідями. Тому з досягненнями апітерапії більше можна познайомитися зі збірника матеріалів з’їзду, ніж власне з самих доповідей. Хоча успіхи в апітерапії є, і вони вражаючі. Так, апітерапевт з Туреччини повідомив про успішне оздоровлення від хвороби Лайма за допомогою бджоловжалень (Офіційна медицина хвороби Лайма лікує за допомогою антибіотиків).

Важливий контекст, в якому проходив з’їзд. Так ось, офіційно ні апітерапії, ні лікарів-апітерапевтів у нас немає. Ситуація вкрай незрозуміла і незручна. Але то тільки на перший погляд і для непосвячених. Як заявила зам. міністра Гарник, лікарів-апітерапевтів ми можемо віднести до категорії лікарів народної медицини, а останні якраз у нас є офіційно визнаними. Отже, фактично в нас є апітерапія, лікарі-апітерапевти, ймовірно, кілька сот апітерапевтичних кабінетів на всю країну, визнані світом досягнення, але юридично апітерапія поза законом. Тому на всіх попередніх з’їздах одним з основних питань до розгляду було юридичне визнання апітерапії. Не був винятком у цьому плані і 5-й з’їзд. Але гострота цього питання дещо спала, і питання це особливо не акцентувалося. Чого б це? Справа в тому, що наша офіційна медицина переживає чергову реформу (здається, реформування медицини стало у нас хронічним явищем, як невиліковна хвороба). В  умовах постійних реформ медицини апітерапія наша досить змужніла і непогано почувається і без офіційного визнання, що ми і відчули на з’їзді. Але так буде не завжди. Рано чи пізно тут буде наведено порядок, ось тоді зі всією гостротою і постане питання визнання апітерапії і її місця в системі офіційної української медицини.

І все-таки, чому немає офіційного визнання апітерапії? Може вона не ефективна, як засіб лікування людей? Що таке охорона здоров’я людей? Це лікування і бізнес (у випадку нашої держави – бізнес і лікування, оскільки лікування у нас знаходиться в підпорядкованому стані до бізнесу на хворобах людей). Якщо бізнес у медицині ніяк не обмежений законодавчо, як у нас, то його у медицині стає все більше, а лікуванню приділяють уваги все менше. Тут ми підходимо до суті справи. Справа якраз у протилежному. Апітерапія дуже ефективна (і дешевша), тому фармацевтичній мафії, яка керує всім і вся у медицині, ефективні конкуренти, якою і є апітерапія, не потрібні. В цьому суть невизнання апітерапії і відсутності спеціальності лікар-апітерапевт у переліку лікарських спеціальностей. Проблема посилюється ще й тим, що лікарі, в силу корпоративної етики і дисципліни, не можуть відкрито обговорювати подібні проблеми. Так і недовго позбутися офіційного дозволу на лікування.   

Але повернемося до апітерапії. У визнанні апітерапії крім чисто меркантильних перепон є і чисто концептуальні проблеми. Зауважимо, що засоби апітерапії є функціонально повними, тобто продуктами з вулика можна лікувати всі ті хвороби, які лікує офіційна медицина. Але тут є одне але. Як відомо, лікар має право прописати тільки ті ліки, які входять до переліку лікарських засобів. Все інше заборонене до використання. 

Візьмемо, наприклад, мед. Мед є найефективнішим кардіологічним засобом. Кращих ліків від хвороб серця не існує. Про це писали і Гіппократ, і Авіценна. Проте, в нашій медицині мед не входить ні до переліку лікарських засобів, ні до спеціальних лікувальних продуктів.

Те ж саме можна сказати і про прополіс. Прополіс є одним із кращих засобів проти простуд. Але настоянки прополісу офіційною медициною ліками не вважаються.

Є ще один аспект проблеми. Продукти бджільництва в якості ліків не мають негативної побічної дії, на відміну від більшості фармакологічних засобів.  На з’їзді прозвучала фраза: на п’ятому місті серед причин смертності – смертність від ліків (побічна дія, передозування, неправильне застосування).

Нам потрібні нові ідеї, нові підходи в просуванні апітерапії.

Ефективність продуктів бджільництва настільки висока в підтримці здоров’я людей, що можна не сумніватися, що апітерапія з часом займе достойне місце в системі охорони здоров’я.

Коментарі (0):