Рік написання: 2025

В літературі вже описаний вплив параметрів вощини на закліщеність бджолосімей. Насправді, як свідчать наукові роботи останніх років, функціонування бджолосім’ї і її розвиток залежать від параметрів вощини і стану її щільників значно більшою мірою, ніж ми вважали раніше. Інтуїтивно і в загальних рисах це і так зрозуміло, але тут ми познайомимося з кількісними наслідками такої залежності. 

З такого розуміння випливає рекомендація, наприклад, періодично міняти старі щільники на нові, оскільки справедливо вважається, що в старих щільниках ризик виникнення хвороб розплоду значно вищий, ніж в нових. В різних обставинах, в різні часи рекомендації і практика щодо заміни щільників чи гнізда значно відрізнялися. Наприклад, в епоху нерозбірного вулика України - дуплянки, коли єдиним методом розмноження бджіл було роїння, гніздо бджіл мінялося на нове кожні два роки, тому конкретний щільник більше двох років не жив. Така радикальна заміна гнізда дозволяла надійно контролювати гнилець і інші хвороби розплоду. В радянські часи була рекомендація міняти щороку третину щільників гнізда, таким чином гніздо оновлювалося би повністю за три роки. Вік щільника в гнізді таким чином був три роки. В американській літературі радять щороку міняти два щільники гнізда, таким чином гніздо оновлювалося би повністю за пʼять років. Спосіб видалення старих щільників не так важливий. Як правило, найтемніші щільники стоять в центрі розплідного гнізда. Такі рамки спочатку переміщають на периферію гнізда, потім, після того як з них вийде розплід, їх видаляють, попередньо відкачавши мед або згодувавши його бджолам. У вертикальних вуликах старіші щільники переміщають у нижній корпус. Їх видаляють після того, як вони стануть порожніми. Як визначити на практиці, що щільник вже достатньо старий і його потрібно видалити? Для цього досить подивитися на сонце через щільник. Якщо він не просвічується, то такий щільник підлягає видаленню з гнізда. Роботу таку можна виконувати від ранньої весни до пізньої осені. Бджоли самі відчувають вік щільника, і рій, наприклад, може злетіти, якщо його поселити на гніздо зі старих щільників.

В наш час, коли бджоли менше будують, щільники являють собою велику цінність, і пасічник намагається максимально продовжити життя щільника у вулику. Щільники - це ресурс пасіки, який важко створюється. Але недавні дослідження свідчать, що використання старих щільників не є добрим рішенням.

Повторимо, що є багато причин чому старі, темні стільники шкідливі для наших бджіл. Тепер найчастіше згадується те, що старий щільник може містити більші залишки пестицидів, які бджоли заносять в гніздо при зборі нектару і пилку. Такий щільник містить також патогени таких хвороб, як гнильці, нозематоз і аскосфероз. Старі щільники переповнені також слідами феромонів матки, бджіл і розплоду, які можуть дезорганізувати роботу бджіл, особливо якщо старі щільники переставляють часто без певного плану з гнізда в гніздо між сімʼями з різними статусами.

Сімʼя на старих щільниках легше стає трутівочною, ніж сімʼя, що має гніздо з нових щільників.

Вік щільника впливає на заміну маток в гнізді. На нових однорічних щільниках виведення рятункових (свищевих) маток найбільш успішне. В кожному маточнику на новому щільнику буде більше маточного молочка, він буде більшим за розмірами, а маточні личинки і матки, виведені в ньому, будуть важчими. Рятункові (свищеві) матки, виведені на три-чотири річних щільниках, мали значно коротші вусики, менший розмір нижньощелепної залози (тут виробляється один із компонентів маточної речовини - феромону матки), коротші передні крила, менше гамулів (гачків, що зʼєднують два крила матки в польоті), коротші черевця, менше оваріол та менший їх розмір, менший розмір сперматеки.

Підсумовуючи скажемо, що рятункова матка, виведена на нових світлих щільниках, значно більша і краща, ніж виведена на старих темних щільниках. Ймовірно, однією з головних причин нижчої якості свищевих маток, виведених на старих щільниках, є сліди феромону маточної речовини, якого буде більше на старих щільниках, і який пригнічує розвиток інших маток.

Щільники віком до трьох років є більш однорідними, вони містять більше комірок, придатних для виведення розплоду. Бджоли і трутні, виведені на нових щільниках, мають більшу вагу тіла (для даного розміру комірки щільника!), вони живуть довше. Сімʼї, що розвиваються на нових щільниках, виробляють більше меду. Як і рятункові матки, бджоли, виведені на нових щільниках, кращі. Вони мають довший хоботок, більшу скопу та лапку, більші передні крила, та більші гіпофарингеальні залози ( що важливо при годівлі личинок).

Варто проте нагадати, що в наших широтах формувати зимове гніздо можна лише зі щільників, в яких вже вивелося кілька поколінь розплоду. Якщо в середину зимового гнізда попадає хоча би один щільник, де розплід не виводився, то це може призвести до загибелі сімʼї в зимівлі незалежно від того тепла була зима чи холодна. У випадку зимівлі вимоги до щільника дещо протилежні - на старіших щільниках бджоли нібито зимують краще.

Старі стільники можуть також концентрувати феромони розплоду з попередніх поколінь личинок, обманюючи матку, змушуючи її думати, що комірка вже зайнята, коли вона шукає комірки для відкладання яєць.

Ще один важливий аргумент на користь вилучення старих щільників з гнізда знаходимо в статті дослідників Д. А. Піччіролло та Д. де Йонга. Вони очікували, що кліщі віддадуть перевагу новим стільникам, оскільки комірки тут більші, ще не зменшені кількома шарами коконів з наступних поколінь розплоду. Кліщі віддають перевагу коміркам трутневого розплоду, які більші, тому вважалося, що більші робочі комірки бджолиного розплоду також будуть більш привабливими для кліщів.

Натомість було виявлено, що кліщі вибирають менші комірки в старіших темних щільниках в 4 - 5 разів частіше, ніж комірки в нових щільниках (таблиця). Можливо, семіохімічні речовини - алломони (феромони з бджолиного розплоду, що приваблюють інший вид) поглинаються стільниками, і їхній запах стає привабливішим для кліщів.

В інших експериментах 9 комірок з розплодом були вкорочені або видовжені перед щепленням у них щойно новонароджених личинок. Використовувані в дослідах щільники були односторонніми (не двосторонніми), щоб спостерігачі могли бачити крізь дно комірок і знати, коли комірки були вражені кліщами. Робочі комірки, які були вкорочені, були вражені кліщами в 2-3 рази більше, ніж звичайні контрольні комірки (навіть не видовжені, які були вражені рідше, ніж звичайні комірки). Укорочені трутневі комірки мали в 1,5- 2 рази більше кліщів. Вчені дійшли висновку, що коротша відстань від краю комірки до личинки робить комірки привабливими для кліщів протягом тривалішого періоду часу. Вимірюючи час, протягом якого перед закриттям комірки були вражені кліщами, вони змогли показати, що вкорочені робочі клітини були привабливими для кліщів на 6-10 годин довше, ніж контрольні комірки, а трутневі клітини були привабливими на 12-14 годин довше. Сигнали від личинок медоносних бджіл до бджіл-годувальниць, які вимагають закриття кришечок, легше сприймаються кліщами-засновницями, коли відстань від краю комірки до личинок менша, як це буде у старих стільниках з кількома шарами коконів.

Аналіз даних, отриманих дослідниками, дозволяє нам зробити висновок, що ефективність противарроатозної дії параметрів щільника значно підвищується, якщо в парі діють два фактори: зменшений розмір комірки і світліші щільники.

Таблиця. Старіші щільники більш привабливі для кліщів варроа. Piccirillo, Giancarlo A., David De Jong (2004).

1 - старий темний щільник, 2 - новий світлий щільник.

Необхідне пояснення: в таблиці мінімальний розмір комірки - 4,5 мм. Вважається, що мінімальний розмір комірки в природі - 4,8 мм. Але стінки в старих щільниках потовщуються за рахунок коконів, які залишаються в комірці після виходу багатьох поколінь бджіл, і розмір комірки значно зменшується. Тому в дослідах для порівняння була виготовлена вощина з меншим розміром комірки - до 4,5 мм, щоб порівняння з розміром комірки в старих щільниках було коректним.

Розмір комірки і її вплив на кліща варроа.

Науковими роботами різних авторів показано, що закліщеність бджолосімей залежить від розміру комірки бджолиного щільника. Розмір комірки залежить від географії місця, де утримують бджіл. Найменшу комірку - 4,8 мм мають бджоли, які живуть в тропіках поблизу екватора. З просуванням бджіл в холодніші регіони природний розмір комірки поступово збільшується і досягає максимуму у бджіл, які живуть в холодніших регіонах (на Уралі - 5,5 мм). Так само на розмір комірки впливає і висотна зональність клімату, тобто чим вище в горах утримуються бджоли, тим більший розмір комірки вони мають. Це для природно відбудованого гнізда. Здається логічним, що розмір комірки штучної вощини має відповідати природному для даної географічної зони. На практиці це не завжди так. Розмір комірки штучної вощини може бути більшим, меншим, або відповідати природному для даної місцевості. 

В радянські часи розмір комірки природно відбудованої вощини варіював від 5,2 мм на півдні до 5,5 мм на півночі ареалу поширення медоносної бджоли. Очевидно, коли приймали стандарт на вощину - єдиний для країни, було вирішено виробляти вощину з одним розміром комірки для всього Союзу, і такий розмір прийнятий, як 5,4 мм. Це розмір природно відбудованої вощини, який відповідає приблизно широті Москви. Але такий розмір завеликий для широти України. Вважаю, що природним для нас має бути діапазон в межах 5,2 – 5,25 мм, або навіть меншим з урахуванням реалій глобального потепління. Недавнє дослідження, проведене в Дніпрі (Шакало В., Пасіка № 8, 2025), показало, що для раси українських бджіл природний розмір комірки лежить в межах 5,0 - 5,2 мм. 

Але розмір комірки штучної вощини, якою ми користуємося, лежить в межах 5,3 - 5,4 мм, що значно перевищує природний розмір комірки для нашої широти. Таким чином ми маємо найгірший варіант, коли розмір комірки штучної вощини є більшим від природного. Така невідповідність має своїм наслідком значне збільшення закліщеності бджолосімей на гніздах, які складаються зі щільників зі збільшеним розміром комірки. 

Зменшити закліщеність наших бджіл ми можемо просто за рахунок переходу до використання штучної вощини з меншим розміром комірки.

Але розмір комірки впливає не лише на закліщеність бджіл. Виявляється, зменшення комірки (до 4,9 мм) веде до збільшення кількості розплоду майже в 3 (три!) рази, в порівнянні з «нормальним» розміром комірки (5,4 мм), про що мені вже доводилося писати. Можна припустити, що рій на вощині зі зменшеною коміркою вирощує значно більшу кількість розплоду, ніж він це робить на вощині зі збільшеною коміркою. А більша кількість бджіл завжди приносить більшу кількість меду при достатній медодайній базі. 

Неважко здогадатися, що в процесі переходу від нерозбірного вулика до рамкового і до використання штучної вощини сталося неприродне збільшення розміру комірки штучної вощини, яке і привело до сповільнення нарощування сили бджолосімей. Саме тому рої стали розвиватися повільніше в рамкових розбірних вуликах, ніж це вони робили в нерозбірних дуплянках.

Чому наші виробники вощини не переходять до виробництва вощини з розміром комірки, який відповідає природному для нашої широти? Очевидно це справа непроста. Потрібно виготовити вальці відповідних розмірів. Поточні стандарти на вощину також не дозволяють це зробити.

Для отримання відповіді на поставлені питання бажано виготовити вощину, скажімо, з експериментальною метою з розміром комірки 5,0 - 5,1 мм, або навіть менше, з тим, щоб ми могли остаточно закрити питання стосовно того наскільки вощина зі зменшеною коміркою відповідає потребам наших бджіл?

Література, використана при написанні статті.

1.Berry, J. A., & Delaplane, K. S. (2001). Effects of comb age on honey bee colony growth and brood survivorship. Journal of Apicultural Research, 40(1), 3–8.

2.Piccirillo, Giancarlo A., David De Jong (2004) Old honey bee brood combs are more infested by the mite Varroa destructor than are new brood combs. Apidologie 35 (2004) 359–364.

3.Tina Sebestyen. 2025. Plan now to cycle old comb out of your hives. American Bee Jounal. September. 959- 961.