Варроатоз бджіл: проблеми і рішення

Рік написання: 2018

Варроатоз бджіл – найнебезпечніша хвороба бджіл, яка загрожує існуванню бджільництва, як галузі. 

Шкода, якої зазнають бджоли від варроатозу, це:

  • загибель бджолосімей;
  • ослаблення бджолосімей і зниження їх продуктивності;
  • поширення супутніх кліщу вірусних захворювань (всього їх більше 10), зокрема, таких, як вірус деформованого крила (ВДК), шкода від яких іноді може бути більша, ніж шкода від самого кліща;
  • порушення природних механізмів розмноження бджіл через ураження трутневого розплоду, що розладнує як розмноження бджіл, так і селекційну роботу з ними.

Варроатоз бджіл завдає значної економічної шкоди галузі через зниження продуктивності праці і підвищення собівартості виробництва продукції бджільництва. 

Існує близько сотні хвороб, на які хворіють бджоли. Серед них – варроатоз, єдине захворювання, якого бджоли не можуть позбутися самостійно, оскільки в процесі еволюції в них ще не виробилося механізмів, які дозволяють це робити. Тобто, сім’я бджіл, заражена кліщем, в наших умовах приречена на загибель протягом року - трьох, якщо її не лікувати тим чи іншим способом.

Підходи і методи лікування варроатозу.

Методи лікування варроатозу і заходи боротьби з кліщем варроа можна розділити на чотири групи:

  • хімічні (медикаментозні) методи;
  • засоби рослинного походження або органічні методи;
  • природно-біологічні методи протистояння бджіл кліщу варроа;
  • методи розведення, утримання і селекції бджіл, які дозволяють стримувати розмноження і поширення кліща і підтримують низькі рівні закліщеності бджіл.

На поточний момент визнано, що основними методами боротьби з кліщем варроа є хімічні і медикаментозні методи лікування. Також загальновизнаною є думка, що хімічні засоби боротьби дають тимчасовий і половинчастий ефект, і вони не можуть привести до радикальних результатів і в перспективі - подолання варроатозу бджіл, як хвороби. Більш радикальна оцінка: хімічні засоби боротьби з варроатозом - це шлях в нікуди. 

Хімічні методи боротьби і їх недоліки.

Хімічні методи лікування варроатозу передбачають введення в гніздо тих чи інших хімічних реагентів, які, по ідеї, знищують кліща і є безпечними для бджіл (і для пасічника). 

На поточний момент відомо 4 діючих речовини: амітраз, кумафос, флювалінат і флюметрин Три з них синтезовані цілеспрямовано, як засоби проти варроатозу. На їх основі створено десятки медикаментів і засобів, які і використовують проти кліща варроа. 

 Така схема лікування варроатозу має чимало недоліків:

1. Привикання кліща до хімічних ліків і втрата останніми, таким чином, лікувальних властивостей. Якщо ми застосовуємо лікувальний препарат на одній діючій речовині, то з часом на нашій пасіці виводиться популяція кліща, стійка до цього препарату, і застосування цього засобу втрачає сенс, оскільки лікувальні властивості засобу втрачаються. Важлива саме діюча речовина (їх 4), а не назва конкретного препарату. Для уникнення привикання радять чергувати застосовувані препарати з тим, щоб запобігти ефекту привикання кліща до ліків. Але бажана синхронна зміна застосовуваних препаратів на всіх сусідніх пасіках, що досягти непросто, інакше ефективність такого чергування знижується. Якщо по сусідству розміщені, наприклад, три пасіки, і бджіл на них лікують трьома різними препаратами, то у кліща місцевої популяції появляється резистентність одночасно до всіх трьох препаратів, і їх чередування вже не має сенсу. 

Останні десятиріччя синтез нових препаратів-варроцидів припинився, і ось чому. Уявімо собі, що ми розробили препарат на основі нової діючої речовини. В процесі випробувань він показав хорошу ефективність, і ми починаємо поширювати його по пасіках. Але паралельно виводиться нова популяція кліща, стійка до цього препарату, яка так само починає поширюватися по пасіках на заміну тієї, яку ми знищуємо новим препаратом. Так уже бувало кілька разів з попередніми препаратами, і кожна наступна популяція кліща стійкіша від попередньої і значно агресивніша від неї. Ефект привикання до нового препарату у кліща появляється швидше, ніж до попереднього. Помічено, що чим більш вузько направлений препарат за своєю дією, тим швидше до нього привикає кліщ. Ось уже більше 30 років нас виручає амітраза у боротьбі з кліщем, тому що препарат, нехай і дуже токсичний, але широкого спектру дії проти кліща, тому і дієвість його тривала. А до препаратів на основі флювалінату у кліща появилася резистентність за 6 років. Це тому, що флювалінат діє вузько направлено – тільки на нервову систему кліща.

 Синтез, апробація і реєстрація нового препарату – справа дорога. Фірми-розробники ризикують. Кліщ до нового препарату може привикнути швидше, ніж окупиться його розробка і виробництво. А в результаті ми отримуємо нову, ще більш агресивну популяцію кліща, і тільки. Тому розробка нових спеціалізованих препаратів проти варроатозу припинилася, хоча ресурси для цього у науки є. Це ще одна з причин, чому за останні 25 років не синтезована жодна нова діюча речовина проти кліща варроа, хоча ресурси для такої роботи в науці є.

2. Фальсифікація препаратів.

Мета її - не обов’язково заробляння грошей нечесним шляхом. Препарати можуть бути такими, що втратили термін дії за часом, побували на морозі, через що втрачають здатність діяти на кліща, або мають занижений вміст діючої речовини. Фальсифікують, в першу чергу, нові, дорогі і ефективніші препарати, що ще більше сприяє появі популяції кліща, стійкої до цих препаратів. Відсутність дієвого контролю за збутом препаратів, сприяє широкому поширенню фальсифікату. Фальсифікація препарату, крім безпосередньої шкоди, сприяє швидшому привиканню кліща до нового препарату.

3. Синергетичний ефект.

Маємо на увазі, що на бджіл діють два і більше препаратів одночасно. Наприклад, амітраза і неонікотиноїди, або гербіциди і т. п. Як показує вивчення деяких подібних впливів, дія двох препаратів досить часто не додається, а множиться. Їх сумарна дія зростає в рази, інколи в сотні разів. Препарати: окремо кожен не токсичний для бджіл, разом можуть викликати відхід бджіл або вкорочувати їм життя, що не дозволить їм створити, наприклад, зимову генерацію бджіл. Синергетичний вплив, як правило, негативний, анігіляція дії двох препаратів не виявлена. Якщо на бджіл діє одночасно 3 – 5 препаратів, які надходять в гніздо із зовнішнього середовища, то їх сумарну негативну дію відслідкувати неможливо. Синергетичний ефект утруднює дозування препаратів. Обробка малотоксичним протикліщевим препаратом може спричинити відхід бджіл, якщо бджоли піддаються дії ще якогось препарату ззовні вулика. Виявлено, що при бідній білковій дієті, при неналежному надходженню пилку, при обробці посівів хімікатами, бджоли важче переносять лікування від кліща, і інколи протикліщеві препарати стають токсичними для бджіл.

4. Кумулятивний ефект.

Накопичення діючої речовини в гнізді бджіл, у вощині, воску, деталях вулика визиває кумулятивний ефект, порушує дозування препарату, сприяє синергетичному ефекту і унеможливлює чергування препаратів для кращого лікувального ефекту. Як правило, не існує технологій по вилученню накопичених залишків препаратів із воску, при виготовленні вощини. Кумулятивний ефект слабше діє на бджіл, оскільки вік бджоли короткий, але він дуже впливає на матку, яка може жити 2 – 3 роки, а також на трутнів і пасічника. За повідомленням зі США, зараз проблемно витримати матку при хорошому відкладанні яєць протягом навіть одного сезону.

5. Здоров’я пасічника.

В більшості випадків, одноразова обробка бджіл від кліща є абсолютно безпечною для пасічника. Але якщо пасічник обробляє 10 - 100 бджолосімей, і так з року в рік, на нього починають діяти синергетичний і кумулятивний ефекти, і препарати проти кліща стають вже не такими безпечними. Наприклад, якщо пасічник приймає ліки від тиску, то ніхто не знає, як вони діють на організм пасічника, разом з парами флювалінату, наприклад. За неперевіреними даними, надмірний контакт з амітразом може викликати серцевий напад і захворювання печінки. Цироз печінки можна отримати лише пісдя одного контакту з мурашиною кислотою. Не додають здоров’я пасічнику і інші препарати. Особливо токсичні обробки, пов’язані з димом. Інтегральний результат такого роду взаємодії вже є. Якщо до появи варроатозу пасічники жили на 15 – 20 років довше від співгромадян, і виглядали молодше ровесників, то тепер ми по цих показниках «підрівнялися» з рештою населення. Деякі препарати проявляють кумулятивний ефект і можуть накопичуватися в окремих органах пасічника, наприклад, печінці. В окремих випадках, надто шкідливі препарати використовують у формі, безпечній для пасічника, наприклад, амітраз - у вигляді смужок, але для нашого пасічника пріоритетнішим є ціна препарату, а не власне здоров’я. Наш пасічник завжди придбає дешевший препарат, ніж безпечніший у використанні, але дорогий.

6. Забруднення продукції бджільництва.

Забруднення меду є одноразовим і при коректному лікуванні варроатозу, як правило, не становить загрози для споживача. Але лікувальні препарати можуть накопчуватися в деяких продуктах – у воску, у прополісі, що може спричинити кумулятивний ефект. Не існує технологій очистки воску від флювалінату чи кумафосу. Деякі продукти на основі воску – сотовий мед, наприклад, можуть містити настільки високі залишкові дози препаратів, що це може впливати на смакові якості продукції, не кажучи вже про користь такого продукту…

Особливості лікування варроатозу.

Більшість пасічників не проводять діагностику на закліщеність своїх бджіл. Тому варроатоз - це ворог, якого ми не бачимо, хоча окремий кліщ видимий на бджолі. Хоча, якщо ви бачите кліщів на бджолах, то лікувати бджіл від варроатозу вже пізно у більшості випадків.

Більшість пасічників не мають стратегії боротьби з кліщем. Наміри більшості обмежуються планами обробити чим-небудь бджіл від кліща восени, інколи – двічі на рік. Індивідуальний підхід тут часто шкодить справі. Якщо ви обробили бджіл від кліща, а ваш сусід не зробив цього, то ваші бджоли встигнуть перезаразитися і можуть загинути в зимівлі. Три негативних фактори єдиним фронтом тиснуть на наших бджіл: обробка полів отрутохімікатами, варроатоз і білкове голодування через неналежне надходження пилку. Слід розуміти, що, якщо ми не знайдемо радикальних рішень у боротьбі з кліщем, наші бджоли можуть загинути. Якщо перед появою варроатозу ми мали втрати бджіл в зимівлі, то тепер звичною справою стали: осінній відхід бджіл (від Спаса до утворення клубу), зимовий відхід бджіл (безоблітний період), весняний відхід бджіл (від обльоту до акації).  Ми поступово прийшли до ситуації, коли втрати сімей протягом року становлять до 50%. Це при тому, що зими тепер коротші і тепліші. Вже тепер чимало пасік не мають власних біологічних ресурсів одночасно для медозбору і розведення бджіл, тому змушені поповнювати втрати за рахунок пакетів із тих регіонів, де немає взятку із соняшнику. Майже припинилося роїння, тепер з ним не потрібно боротися, і це ознака нездоров’я бджіл на глобальному популяційному рівні. Завезення пакетів і відсутність роїння дуже шкодять популяції бджіл в чисто еволюційному плані, і не сприяють подоланню варроатозу.

Поточна ситуація з лікуванням варроатозу в Україні.

Яка ж ситуація тепер, в 2018 р., в нашому затяжному протистоянню варроатозу? Варто відмітити, що повних і вичерпних даних по пасіках України в мене немає. Але та скупа інформація, яка доходить з наших пасік і із-за кордону, дозволяє зробити висновок, що епоха препаратів на основі амітрази добігає кінця.

Зелені плями на рисунку означають місцевості, звідки прийшли повідомлення, що там препарати на основі амітрази на кліща більше не діють (рисунок і інформація Р. Олівер – США).

Вже рік-два, як вони не діють, або майже не діють, а в наступні рік-два їх дія припиниться повністю. Далі – чимало ліків, що використовуються на наших пасіках тепер, на основі флювалінату. Після довгої перерви у 20 років, флювалінат прийшов до нас і знову став дієвим, нехай і в меншій мірі, ніж колись. Але флювалінат має здатність накопичуватися у воску. За деякими даними, його рівень у вощині настільки великий, що він вже може проявлятися навіть при аналізі меду. За даними Ференчука (усне повідомлення), на поточний момент кліщ уже виробив стійкість і проти флювалінату. Про кумафос мова не йде, оскільки кліщ до нього став резистентним ще до 2000-го року. Ось і виходить, що на весну 2018 ми маємо ситуацію, що до більшості препаратів кліщ є стійким, дієвими залишилися тільки препарати на основі флюметрину. Чи надовго? Адже ми уже не можемо змінювати діючі речовини, щоб попередити привикання кліща до них, а флюметрин досить близький до флювалінату. Етап боротьби з варроатозом на основі названих чотирьох діючих речовин, по нашим прогнозам, закінчиться у найближчі роки. Втім, подібною заявою ми Америки не відкриваємо. У світі вже давно це усвідомили, і появилася тенденція до переходу до інших форм боротьби з варроатозом. Один із напрямків - органічні кислоти і препарати на рослинній основі (тимол, КАС-81). Ці препарати діють повільніше і менш ефективно, але вони не забруднюють продукти бджільництва і є в деякій мірі є природними для бджіл (органічні кислоти в малих кількостях можуть входити до складу меду). Слід усвідомити, що в багаторічній боротьбі з варроатозом ми підійшли до деякої критичної вузлової точки, і від наших рішень у найближчі роки дуже залежать шляхи і напрямки розвитку нашого бджільництва. 

Коментарі (0):