Сучасний лінійковий вулик. Частина 7.

Рік написання: 2012

Функціональна повнота лінійкового вулика.

Для чого нам ще й лінійковий вулик, коли ми вже маємо прекрасний набір із 4-х вуликів, який є функціонально повним?

Нагадаю коротко, як наше бджільництво прийшло до цих чотирьох типів вуликів (Дадан – 10 рамок, лежак – 20 рамок, багатокорпусний – вулик Лангстрота і український), якими послуговуються наші пасічники. На межі століть 19 і 20, коли відбувався перехід бджільництва від нерозбірних вуликів до рамкових, пасічники використовували більше 100 різних систем вуликів. Це було вкрай незручно. Наприклад, для виробництва вощини, рамок, медогонок і т. д. Навіть для розуміння пасічниками один одного. Наприклад, вислів «4 рамки розплоду» означає різні ситуації для вулика Лайанса і галицького. Всім було зрозуміло, що потрібний один стандартний вулик. Такий вулик вперто шукали, але ніяк не могли визначити, який вулик найкращий для цієї мети. З’їзди пасічників, які тоді відбувалися часто, визнавали кращим вуликом то український, то вулик Дадана (Лангстрота, Лайанса). Але рішення, яке влаштовувало би всіх, ніяк не знаходилося. Геніальну ідею щодо стандартизації вуликів висловив Шимановський Всеволод на Всеукраїнському з’їзді пасічників у 1918 році. Він запропонував, що оскільки важко визначити один тип вулика, який би влаштовував усіх пасічників, то варто на роль стандартних визначити не один, а кілька типів вуликів. В якості стандартних з’їздом були визначені ці чотири типи вуликів. Кожен пасічник може, з огляду на свої можливості і умови медозбору для своєї пасіки, вибрати один тип вулика з цього списку. Важливо відмітити, що набір цих чотирьох типів вуликів має функціональну повноту. Тобто, виявилося можливим, маючи тільки ці чотири типи вуликів, використовувати всі методи і способи бджільництва, напрацьовані для близько 100 типів вуликів, які існували раніше. Ідея спрацювала, а рішення київського з’їзду виявилися життєздатними і такими, що працюють дотепер. Більше того, рішення з’їзду були поширені на всю імперію. Були неодноразові спроби переглянути рішення цього з’їзду, як «зверху» - проводилися інші з’їзди, на яких вибиралися інші типи вуликів на роль стандартних; так і «знизу» - пропонувалися інші типи «кращих» вуликів. Наприклад, Буткевич розробив свій універсальний вулик, з допомогою якого можна було використовувати всі відомі методи утримання бджіл. Але і до сьогодні ми користуємося типами вуликів, які на роль стандартних визначив київський з’їзд пасічників у 1918 році.

Як в існуючі стандарти вписується лінійковий вулик? Нагадаю, що це не рамковий вулик, це інший клас вуликів, і доцільність його використання любителями в наших умовах ще потребує свого обґрунтування. На основі свого скромного досвіду утримання бджіл в лінійковому вулику, можу сказати, що профіль щільника, який відповідає рамці Дадана-Блатта, завеликий, такий щільник все-таки потребує армування. Профіль щільника, який відповідає українській рамці, зависокий. Бджоли будуть прикріплювати такий щільник до стінок вулика. Залишається два типи рамок (Лангстрота – висота 230 мм і магазинна - висота 145 мм), по профілю яких пасічникам, які бажають поекспериментувати з лінійковим вуликом, я радив би працювати. Причому, з висотою щільника 230 мм лінійковий вулик потрібно робити зі скошеними бічними стінками, а з висотою щільника 145 мм можна працювати і з прямокутними щільниками.

Для чого нам лінійковий вулик?

Для чого нам винаходити ще нові якісь вулики? Питання можна поставити і по іншому: як може зайти в наше бджільництво лінійковий вулик? При тому, що існуюча система вуликів всіх задовольняє. І чи потрібно його впроваджувати? Мета пропонованих читачу серії статей – чисто інформативна. Я маю на меті познайомити читача з вуликом, поширеним більш ніж в ста країнах світу. Але в процесі написання статей виявилося, що ЛВ не такий вже й далекий від нас. 

Куланда – великий пасічник України і Росії говорив: «Бджолу Господь Бог створив, щоб навіть найбідніша людина могла мати свою худобу…» Донедавна утримання бджіл у нас справді було доступне кожному. На жаль ця теза тепер погано узгоджується з життям в нових реаліях. Надто дорогим стало бджільництво для початківців.

Бувші офіцери, міліціонери і пенсіонери переважають серед наших пасічників-любителів. ЛВ - ніяке не любительство. ЛВ - сувора реальність наших днів. Нагадаю, він дістав поширення у більш, ніж в половині країн світу.

Кенійський вулик в умовах стаціонару дає можливість збирати від 20 до 40кг меду за сезон, що цілком достатньо для більшості областей України.

Більше 20 років пасіку із 200 лінійкових вуликів утримує Мангум, відомий біолог і дослідник бджіл із США.

Винахідники нових вуликів пишуть приблизно так: «Я такий-то, винайшов новий вулик, і він продуктивніший від вулика Дадана чи Лангстрота в 2 чи 3 рази, чи на 20%, принаймні». Наприклад, в буклеті про альпійський вулик написано, що він продуктивніший від Дадана у 10 разів. Це звичайно неправда, тут чиста психологія, інакше і не може бути. Уявіть собі винахідника, який винайшов новий вулик і каже нам, що його вулик хороший у всіх відношеннях, але менш продуктивний, ніж вулик Дадана. Тоді такий вулик нікому не буде цікавий, навіть теоретично не потрібний такий вулик, який менш продуктивний від існуючих, і винаходити не потрібно. От і пишуть винахідники різних нових, як їм здається, вуликів, що їх вулики дають більше меду і продуктивніші від існуючих, а як же ще зацікавити читача і потенційного користувача нових вуликів? Чомусь винахідники нових вуликів на даному історичному відрізку історії вважають, що новий вулик має давати більше меду. Можливо, ми маємо справу з інерцією мислення. Всі ми родом із бувшого СРСР. А в цій країні тотального дефіциту нічого не було вдосталь, навіть меду. Мед був дефіцитом, а єдиний журнал по бджільництву «Пчеловодство» тільки й писав про те, як отримати більше меду. Але, як виявилося згодом уже після розпаду союзу, проблема була зовсім не в медовій продуктивності вуликів. В історії вуликобудування і винахідництва ніколи новий вулик не впроваджувався в практику тільки тому, що він давав більше меду. Лінійковий вулик новий для нас. Чи можна сказати, що він продуктивніший від вулика Дадана? Ні, так стверджувати не можна. Тоді для чого нам потрібний лінійковий вулик, в чому смисл даної серії статей? Основна мета – познайомити наших пасічників з лінійковим вуликом, який поширений більш ніж в ста країнах світу, і який став помітним явищем світового бджільництва останніх десятиліть. Ми - представники однієї з найпотужніших бджолярських культур світу і повинні знати, що в цьому світі відбувається.

Але можливі і інші варіанти. Лінійковий вулик, можливо, не є кращим від вулика Дадана, але він значно простіший і дешевший від нього, можливо, доступніший для багатьох наших пасічників діючих чи тих, що збираються завести бджіл. 

Економіка бджільництва в лінійкових вуликах.

Лінійковий вулик є дешевшим і простішим у виготовленні і експлуатації від рамкового. Саме ці обставини роблять його привабливим для пасічників у бідних країнах. Натомість, прибуток, який від нього отримують, цілком співмірний з таким від рамкового вулика. В бідних країнах лінійкові вулики можна утримувати з більшою вигодою і для бджіл, і для пасічників. В багатьох бідних країнах продаж продукції з одного лінійкового вулика може бути таким дорогим, що це дорівнює річному доходу на одного жителя. 

Як заявив один фермер із Мозамбіку: «Якщо такі вулики коштують більше 5 доларів за штуку, то вони нам не потрібні». 

Природні умови Африки такі, що бджоли тут меду збирають мало. Визвано це, на мою думку, відсутністю зими. Натомість, від бджіл отримують багато воску. Впровадження лінійкового вулика дозволило збільшити продуктивність бджільництва по воску.

В багатьох тропічних країнах домінує традиційне бджільництво з використанням традиційних тут вуликів з дуже низькою продуктивністю. Багаторічні спроби впровадження тут рамкових вуликів не дали позитивних результатів. Альтернативний шлях – лінійковий вулик. Особливість вулика: він виробляється з альтернативних і дешевих місцевих матеріалів. Для його виготовлення не потрібно нічого купувати, а виготовити його можна з використанням тільки ручних інструментів (без станка і циркулярки).  Наприклад, в Ефіопії такий вулик коштує в 5 – 8 разів дешевше від дерев’яного рамкового, середня продуктивність – 20 кг меду за сезон, що в три рази більше, ніж брали з традиційного тут вулика. В Ефіопії збудовано близько 100 тисяч таких вуликів. В тому числі і завдяки лінійковому вулику Ефіопія входить першу десятку країн – основних виробників меду.

Коментарі (0):