Сучасний лінійковий вулик. Частина 2.

Рік написання: 2010

Продовжуємо знайомити наших читачів з основами побудови лінійкових вуликів і утримання бджіл в них.

Використання лінійкових вуликів – різновидності вуликів з рухомими рамками створює нові захоплюючі можливості для розвитку бджільництва у різних країнах світу. Лінійкові вулики тепер вважаються найкращим способом утримання бджіл в країнах, що розвиваються, поширені вони також серед любителів Заходу. Для того, щоб в повній мірі використати переваги цієї технології, уникнути розчарувань і невдач, слід попередньо вивчити і зрозуміти принципи і ідеї, які лежать в її основі. Тоді прийде належне розуміння як переваг лінійкових вуликів, так і їх недоліків. Хоча лінійкові вулики іноді можуть розглядатися, як прості, грубі і примітивні, особливо, якщо вони виготовлені із підручних матеріалів, принципи і теорія, на основі яких вони побудовані, є досить строгими і витонченими.

 Білогічні основи побудови лінійкового вулика.

Бджолина відстань.

Щільники в природному гнізді будуються паралельно один одному на певній відстані один від одного, і ця обставина запрограмована біологічно. Відстань між щільниками є досить точною, і бджоли її дотримуються скрупульозно. Якщо бджолина відстань виходить за свої рамки, бджоли заповнюють її щільниками, перемичками чи переходами. Якщо бджолина відстань стає меншою мінімально допустимої, бджоли заповнюють цей простір прополісом. Відкриття бджолиної відстані приписують Лангстроту, його вулик побудований на цьому принципі, хоча він у своїх творах не вживав цього терміну, можливо подібні знання ним трималися в секреті. Вперше поняття і термін «бджолина відстань» запропонував Джеймс Геддон у 1885 році. Прийнято вважати, що в північних рас Apis mellifera бджолина відстань лежить в межах між 7 і 9 мм, в менших за розмірами тропічних бджіл ця відстань відповідно менше. Вичерпне пояснення поняття «бджолиної відстані» вимагає написання окремої статті. На практиці бджолина відстань - це є дистанція: мінімальна, щоб могла протиснутися одна бджола, максимальна, щоб дві бджоли могли комфортно розминутися, спина до спини, між поверхнями сусідніх щільників чи будь-де в гнізді. Знання цього факту допоможе вам зрозуміти конструкцію лінійкового вулика, зокрема, це важливо при розробці розмірів верхніх брусків або лінійок. Акуратні розміри лінійок, зокрема, їх ширина є ключем до успіху в пасічникуванні з рухомими щільниками. Якщо розміри лінійок будуть правильними, то бджоли змушені будуть відбудовувати один щільник від середини кожної лінійки. Якщо ширина лінійки буде правильною, то це дозволить навіть злегка варіювати відстанню між лінійками (в межах 1-2 мм). В ідеалі бджолина відстань для місцевих бджіл має бути визначена експериментально,  методом вимірювання місцевих бджіл і їх щільників в природно-відбудованих гніздах. Проте, досить надійно використовувати верхні лінійки шириною 32 мм для африканських бджіл, 35 мм – для північних бджіл і 29 мм - для азійської бджоли Apis cerana. Для українських бджіл відстань між середостіннями щільників може складати 36-37 мм. Якщо ми складемо лінійки шириною 35 мм, то вони ляжуть не зовсім щільно (оскільки будуть частково запрополісовані), і ми отримаємо потрібну відстань - 36-37 мм. Зрозуміло, ці розміри не є те саме, що і бджолина відстань, але з’єднані між собою лінійки дають можливість бджолам відбудувати правильно щільники, які між собою знаходяться якраз на бджолиній відстані.

Готуючись до написання серії статей про лінійковий вулик, я в різні роки утримував бджіл в 4-х лінійкових вуликах з розміром лінійки 470 на 35 мм, тобто верхній розмір щільника такий же, як і рамки Дадана. Перше враження: для наших умов ширина лінійки 35 мм з різних причин не зовсім практична. Тому можливий і інший варіант, який не порушує конструкції лінійкового вулика, а саме: ширина лінійки 25 мм (тобто така сама, як і ширина верхньої планки рамки в рамковому вулику), а лінійки перекладаються брусками шириною 10 мм так само, як ми робимо з рамками, коли закладаємо їх брусками. Такий варіант виявився набагато технологічнішим.

Про принципи побудови лінійкового вулика певно було відомо і Прокоповичу. Його втулковий вулик мав конструкцію, при якій бокові задня і передня стінки (втулки) вулика могли вийматися, і бджоли, ймовірно, не прикріплювали щільників до цих стінок, зовсім, як у лінійковому вулику. Ця обставина посилює наш інтерес до вулика Прокоповича і його розмірів, оскільки саме розміри, на мою думку, відігравали вирішальну роль в тому, що бджоли не прикріплювали щільник до стінок вулика.

Форма і розмір щільників лінійкового вулика.

Форма щільника в рамковому вулику повністю визначається формою і розмірами рамки, які в свою чергу залежать від конструкції вулика. В природно відбудованих гніздах, де форма і розмір щільника не обмежуються стінками вулика, форма щільника описується так званою ланцюговою кривою. Знання цього факту суттєве для розуміння конструкцій різних типів лінійкового вулика. Ланцюгова крива нагадує широко розставлену літеру U, подібну природно-відбудованим щільникам. Ця теза вірна стосовно щільників усіх видів бджіл роду Apis.

 

Рис. 1. Форма ланцюгової кривої в декартових координатах з вписаними в неї формами щільників кенійського і танзанійського вуликів.

 

Стінки вулика, які обмежують профіль щільника, по ідеї повинні наближатися в профілі до ланцюгової кривої, якщо ми хочемо, щоб бджоли не прикріплювали щільник до стінок вулика. З прикріпленими до стінок вулика щільниками неможливо працювати. Нахилені стінки стандартної конструкції лінійкового вулика по суті пробують повторити цю природну криву ланцюгової форми. Це є важливо, оскільки дозволяє правилу про бджолину відстань бути застосованим у всіх випадках – бокових стінок і дна, де щільники відбудовуються довільно, природно, не обмежуються конструкцією рамки. Якщо така форма порушена, можливі різні відхилення в відбудові гнізда. Найпоширеніше, коли бджоли прикріплять щільники до бокових стінок лінійкового вулика. Вважається, що ризик прикріплення щільника до стінок завжди вищий в танзанійському вулику, який має прямокутну форму, ніж в кенійському, що має форму трапеції. Один із секретів технології: кут нахилу може бути різним для різних  типів вуликів  - рис. 2.

 

Рис. 2. Кут між вертикаллю і скошеним ребром щільника лінійкового вулика.

 

1. 0° - для танзанійського вулика (щільник – прямокутник).

2. 10° - кірххайнський нуклеусний вулик (Німеччина).

3. 14°- вулик, описаний Комісаром.

4. 16° - вулик - камерунський стандарт.

 

Кут між вертикаллю і скошеним ребром щільника залежить від: 

  1. Розмірів щільника. Чим більший щільник, тим більший повинен бути кут.
  2. Від довжини лінійки. Чим довша лінійка, тим більший кут.
  3. Від висоти щільника. Чим більша висота, тим більший кут.
  4. Від співвідношення висоти до ширини щільника. Чим воно менше, тим менший допустимий кут. Іншими словами, побудувати лінійковий вулик по типу танзанійського з кутом 0° можна лише для низько широкого щільника без ризику, що бджоли прикріплять такий щільник до стінок вулика.

Нарешті, розміри щільника залежать також від фізичних властивостей воску. Надто великий щільник може не витримати власної ваги. Уже рамка Дадана потребує армування дротом. Тому складно відбудувати гніздо зі щільниками, рівновеликими рамці Дадана. В дуплах дерев, де щільники в довжину бувають більше метра, бджоли прикріплюють їх до стінок дупла саме з метою підвищити їх механічну міцність. Якщо ми хочемо, щоб бджоли не прикріплювали щільник до стінок у лінійковому вулику, розмір щільника повинен бути не надто великим, меншим рамки Дадана.

Форма щільника, описана ланцюговою кривою, знизу може бути обмежена (обрізана) довільно, оскільки бджоли майже ніколи не прикріплюють щільник до дна вулика. Цим бджоли попереджають проникнення в гніздо різних паразитів і шкідників. 

Льотки – їх кількість і розмір.

Льотки у лінійковому вулику в цілому повинні відповідати тим же вимогам, що і в звичайному рамковому вулику. Льоток забезпечує рух бджіл під час медозбору, важливий він також для забезпечення вентиляції і в меншій мірі - для терморегуляції гнізда. Але в конструкціях вуликів, які можуть розроблялися для тропічного клімату, є і специфічні вимоги до льотка, які не завжди зрозумілі для наших пасічників. Розмір льотка повинен бути в межах 2 см в діаметрі, ще краще – 1 см. Це перешкоджатиме шкідникам, таким, як великий вуликовий жук, проникати до вулика і дозволяє охороні льотка ефективно захищати його від небажаних «гостей». В наших умовах ефективним буде щілинний льоток висотою 7 – 8 мм, що стримуватиме проникнення мишей в гніздо під час зимівлі. Зазвичай, в лінійковому вулику облаштовують один льоток.

Прилітна дошка.

Більшість пасічників вважають, що бджоли будуть економити енергію і зусилля, якщо вони будуть злітати чи приземлятися на прилітну дошку, а не на стінку вулика, хоча корисність прилітної дошки з точки зору біології бджіл спірна. Прилітну дошку іноді облаштовують для підвішування пилковловлювача чи з естетичних міркувань. Для тропічних бджіл важливо, щоб ширина  прилітної дошки не перевищувала 2 см. Інакше, жаби, ящірки чи павуки матимуть комфортні умови, щоб ловити льотних бджіл прямо біля льотка.

Занос.

Як і у випадку з рамковим вуликом, використовуються дві форми заносу: на холодний занос – льотки розміщені на боковій стінці вулика; на теплий занос – льотки розміщені на торцьовій стінці вулика. У випадку лінійкового вулика, розміщення льотків на теплий занос використовується частіше. Зумовлено це тим, що бджоли складають запаси меду подалі від льотка, і у вулику на теплий занос щільники (не рамки) з медом є більш відділеними від розплоду, ніж у вуликах на холодний занос, де мед і розплід розприділені по гнізду більш рівномірно. Втім, дане твердження не є дуже строгим. Іноді при холодному заносі щільники з медом так само добре відділені від розплідних, але мед розміщений по обидва боки від льотка.

Кенійський вулик  в умовах стаціонару дає можливість збирати від 20 до 40 кг меду за сезон, що цілком достатньо для більшості областей України.

Приклад використання ЛВ на любительській пасіці.

Більше 20 років пасіку із 200 лінійкових вуликів утримує Магнум, відомий біолог і дослідник бджіл із США.

Для чого нам лінійковий вулик?

Винахідники нових вуликів пишуть приблизно так: «Я, такий-то, винайшов новий вулик, і він продуктивніший від вулика Дадана чи Лангстрота в 2 чи 3 рази, чи на 20% принаймні». Наприклад, в буклеті про альпійський вулик написано, що він продуктивніший від Дадана у 10 разів. Це чиста психологія, інакше і не може бути. Уявіть собі винахідника, який винайшов новий вулик і каже нам, що його вулик менш продуктивний, ніж вулик Дадана. Тоді такий вулик нікому не буде потрібний, такий вулик і винаходити не потрібно. От і пишуть винахідники різних нових, як їм здається, вуликів, що їх вулики дають більше меду і продуктивніші від існуючих, а як же ще зацікавити читача і потенційного користувача нових вуликів? Лінійковий вулик новий для нас. Чи можна сказати, що він продуктивніший від вулика Дадана? Ні, так стверджувати не можна. Тоді в чому смисл даної серії статей? Основна мета – познайомити наших пасічників з лінійковим вуликом, який поширений більш ніж в ста країнах світу, і який став помітним явищем світового бджільництва останніх десятирічь. Ми - представники однієї з найпотужніших бджолярських культур світу і повинні знати, що в цьому світі відбувається.

Але можливі і інші варіанти. Лінійковий вулик, можливо, не є кращим від вулика Дадана, але він значно простіший і дешевший від нього.

Коментарі (0):