Рік написання: 2025

Тонкощі технології вирощування маток повинні були б цікавити в першу чергу професійних маткарів. Це питання їх професії. Насправді все не так. Чи не кожен пасічник в більшій чи меншій мірі дотичний до питання вирощування маток, якщо не на продаж, то для власного використання. Крім того, підсадка покупних маток - це ще те питання, де знання справи ніколи не буде зайвим.

Літератури по вирощуванню маток досить багато, але кожен автор описує власні технології отримання маток, які часто відповідають його уподобанням і умовам довкілля, де розміщена матковивідна пасіка. Ці технології не завжди можливо відтворити іншим пасічникам в інших природних умовах. Вирощування маток - робота, яка потребує певних знань і високої кваліфікації від пасічника.

Не завжди вдалими є результати підсадки придбаних маток. При роботі з матками у пасічника часто виникають питання, відповіді на які він не може знайти в літературі. На деякі з цих питань постараюся дати відповідь в своєму огляді.

Про класифікацію маток.

Сучасне комерційне маткарство ґрунтується на розробленій американським пасічником Дулітлем технології щеплення личинок в штучні маточні мисочки, яка вперше опублікована в його книзі за 1889 рік.

Матки бувають різні. Про це писав ще Прокопович, який виділяв пʼять сортів маток і вісім типів гнізд. В сучасній літературі виділяють пʼять типів маток за способом їх вирощування: ройові, тихої заміни, рятункові (свищові), штучного виводу і інструментально запліднені.

Є певні проблеми при підсадці маток у сімʼї бджіл. Не завжди така підсадка успішна. Детальніше це питання проаналізоване у моїй книжці про підсадку маток. Зокрема, введено поняття про статус бджолиної сімʼї і статус матки. На практиці сімʼя бджіл може бути в одному із кількох десятків статусів, а бджолина матка мати до 20 різних статусів. Так ось, при підсадці маток важливе деяке "правильне" співвідношення статусів матки і сімʼї бджіл, куди її підсаджують. Одне із правил - статус матки має дорівнювати або бути вищим від статусу сімʼї, куди її підсаджують. Наприклад, до трутівочної сімʼї взагалі неможливо успішно підсадити матку, попередньо не понизивши її (сімʼї) статус. Так само важко підсадити неплідну матку в гніздо бджіл, де є відкладені яйця або відкритий розплід.

Тут є певна проблема. Купуючи плідну матку у маткарів, пасічник не завжди знає її статус. Виявляється, в деяких країнах є комерційна класифікація маток, яка дуже схожа на введені мною поняття про статус матки. Зокрема, в США є така градація маток при реалізації:

1. неплідна матка;
2. неперевірена матка - матка, яку реалізують, як тільки вона починає відкладати яйця в нуклеусі для її запліднення;
3. перевірена матка - матка, яку реалізують через 21 день після того, як вона почала відкладати яйця, і почали виходити молоді бджоли з її розплоду;
4. селекційна матка - матка, яку реалізують після того, як оцінять якість її розплоду, резистентність до хвороб, продуктивність по меду, неагресивність і інші характеристики;
5. племінна матка - матка, яку оцінюють по якості виведених від неї матках-дочках.

Проблема в тому, що по зовнішньому вигляду маток неможливо визначити до якого сорту чи статусу вона відноситься, навіть плідну матку від неплідної відрізнити при покупці не завжди можливо.

У нас при реалізації / покупці маток рядовими пасічниками є принаймні два критерії - плідна чи неплідна. Але плідна матка може мати кілька статусів. Так ось, у нас реалізуються майже виключно неперевірені матки, тобто матки, які тільки почали відкладати яйця у нуклеусі. Зауважимо відразу, що статус матки ніяк не повʼязаний з її якістю. Якість матки не залежить від того, в якому статусі вона реалізується. Але результати підсадки матки дуже залежать від її статусу. В загальних рисах пасічник повинен сприймати придбану матку як таку, що має статус неперевіреної матки. Таку матку надійно успішно можна підсадити в невеликий нуклеус / відводок. Але якщо підсадка буде у продуктивну сімʼю, то є ймовірність, що бджоли побудують маточник тихої заміни через те, що статус підсаджуваної матки нижчий від статусу сімʼї. При цьому поява маточника тихої заміни не означає, що придбана матка є неякісною.

Можна сказати, що у нас реалізуються матки, які тільки почали відкладати яйця у нуклеусах. Маткарі не можуть собі дозволити тримати матку у нуклеусі протягом 21 дня, щоб наступна підсадка такої матки у продуктивну сімʼю була більш надійною. Така практика поширена з різних причин: у нас короткий сезон вирощування маток, попит на матки в розпал сезону завжди вищий від пропозиції, собівартість таких маток нижча, ніж тих, що відкладали яйця у нуклеусах протягом 21 дня. Для запліднення маток у нас, як правило, використовуються нуклеуси надто малого обʼєму, так що в них принципово неможливо отримувати маток, які відкладають яйця протягом 21 дня.

Вибір розміру нуклеусного вулика.

В результаті нашого аналізу ми прийшли до висновку, що при підсадці маток потрібно зважати на технологію вирощування маток професійними маткарями.

Розглянемо статус матки, як залежність від розміру рамки нуклеуса і його обʼєму. Плідні матки, які ми отримуємо після їх запліднення в нуклеусах, можуть бути лише в двох статусах: або матка, яка тільки почала відкладання яєць (неперевірена матка), або матка відкладає яйця 21 і більше днів (перевірена матка), - для такої матки гніздо нуклеуса має бути досить обʼємним. Таким чином, ми приходимо до висновку, що для практики потрібні два типа нуклеусів: міні нуклеуси на маленьку рамку - для отримання неперевірених маток, і нуклеус на 3 - 5 стандартних рамок - для маток, які можуть відкладати яйця 21 день перед реалізацією. Нуклеуси на стандартну рамку є більш універсальні в цьому плані. Нуклеуси з проміжним розміром рамки з цієї точки зору менш функціональні. На практиці розмір нуклеуса залежить і від інших параметрів, тому ця схема не завжди витримується.

Рамка для нуклеусного вулика - стандартна чи зменшена?

Вирощування маток до стадії її виходу з маточника опирається на біологію медової бджоли, і маткар мало може вплинути на цей процес, натомість, дозрівання матки і її осіменіння дуже залежить від технології, якої дотримується маткар, і яка може варіювати в широких межах. Зокрема, це стосується вибору нуклеуса і рамки для нього для запліднення матки. Є два підходи - нуклеус на стандартну рамку і на зменшену. Проаналізуємо, як залежить статус отриманої матки від розмірів нуклеуса. Теоретично, при відкладці маткою 2000 тис. яєць за добу, матці потрібно 42 тис. комірок для відкладки яєць протягом 21 дня, коли її статус стане вищим. Це може забезпечити лише нуклеус на 5 стандартних рамок. Але так багато яєць матки відкладають рідко, особливо на початку свого життя. Тому матка може відкладати яйця протягом 21 дня і у вулику значно менших розмірів. Так, навіть у вулику типу кірнхайн при певних умовах можна отримувати маток у статусі перевірених. В таблиці подано кількість комірок в рамках деяких нуклеусних вуликів. Знаючи кількість рамок у вулику, можна приблизно вирахувати і оцінити скільки бджолиних комірок містить той чи інший нуклеусний вулик і оцінити, як довго отримана матка може відкладати в ньому яйця, поки гніздо такого вулика не буде повністю заповнене розплодом.

В свій час Лейдлоу навіть подав класифікацію вуликів для утримання маток під час їх запліднення. Нуклеуси на 3 - 5 стандартних рамок він назвав поділами. Вулики менших розмірів на одну-дві стандартних рамки чи на рамки менших розмірів він назвав нуклеусами. Нуклеуси на зовсім маленькі рамки - міні-нуклеуси. Під стандартною рамкою мається на увазі рамка Дадана, Ланстрота або магазинна. Нуклеуси на 3 - 5 стандартних рамок є найкращим рішенням для місцевостей, де період вирощування маток довгий: від весни до осені, до 9 місяців і довше, а зима - мʼяка, або зими немає зовсім, так що нуклеуси на 5 рамок можуть зимувати самостійно. Якшо сезон вирощування маток короткий, 4 - 5 місяців, і є намагання здешевити процес, то для вирощування маток використовують нуклеуси на зменшену рамку.

Liu Peng (1976) установив, що нуклеус на 200 бджіл вже достатній для запліднення маток. Але подібна мінімально можлива сила нуклеусу дуже залежить від місцевості, де розміщена матковивідна пасіка. Комісар говорить про біологічний мінімум для нуклеуса в 300 - 500 бджіл — це, очевидно, для наших умов.

Тип нуклеуса вибирається залежно від місцевих кліматичних умов і числа маток, які планується вирощувати. Менші нуклеуси економічніші в споживанні пилку і потребі в бджолах для їх заселення, але вони вимагають більше уваги, роботи з ними і досвіду, ніж нуклеуси на повну рамку, і вони чутливіші до змін погоди, нападів бджіл і схильні до зльотів. За словами Морзе Р., чим менший нуклеус, тим більше з ним проблем.

В США установили, що матки в нуклеусах на зменшену рамку запліднюються пізніше і вихід маток складає 60 — 70%. В нуклеусах на стандартну рамку вихід плідних маток складає 92%.

Менші нуклеуси краще приймають маточники, ніж нуклеуси на повну рамку (Морзе). У більших нуклеусах є намагання вирощувати маток на власному розплоді, ніж приймати підсаджений маточник.

Стандартний розмір нуклеуса на повну рамку - нуклеус на 5 рамок Дадана чи Лангстрота. В такий нуклеус дають від 0,5 до 1 кг бджіл.

Основна частина витрат по отриманню плідних маток припадає на утримання нуклеусів - невеликих сімей бджіл, призначених для догляду за матками на етапі їх дозрівання і спаровування. Це один із факторів, які є визначальними при виборі типу нуклеуса і його сили. Для нуклеусів на повну рамку потрібно багато бджіл, нуклеуси на зменшену рамку потребують періодичного підсилення бджолами.

Згідно аналізу літературних даних, в США поступово переходять до нуклеусів на стандартну рамку і один нуклеус у вулику. В останніх книгах по матководству Коннора і Лейдлоу нуклеуси на зменшену рамку навіть не згадуються. Коннор рекомендує тримати матку в нуклеусі не менше 3-х тижнів, що узгоджується з моєю гіпотезою про статус бджолиної матки.

Звичайно, щоб матка змогла відкладати яйця в нуклеусі протягом 21 дня і більше, у гнізді повинно бути достатньо комірок, щоб вмістити весь цей розплід. Очевидно існує якийсь мінімальний обʼєм нуклеуса, який дозволяє це зробити. Конкретні цифри можуть різнитися в залежності від регіону, де вирощують маток. Тому сказати де є та мінімальна межа в розмірах нуклеуса, при якій матка може відкладати яйця протягом 21 дня, неможливо, оскільки ця межа не є сталою величиною і залежить від умов довкілля. На нашу думку, такий нуклеус повинен містити площу щільників не менше як дві рамки Дадана і 0,5 - 1 кг бджіл. Конкретних цифр в літературі мені знайти не вдалося.

Ще одне питання щодо експлуатації нуклеусів. Сила нуклеуса не є сталою величиною протягом сезону вирощування маток. Нуклеус або нарощує свою силу, або ослаблюється. В одних випадках нуклеус потрібно підсилювати бджолами, в інших - його ослаблювати. Причому сила нуклеусів змінюється швидше, ніж сильних сімей. Нуклеуси на 3 - 5 стандартних рамок швидко приходять у силу, і виникає проблема куди дівати "зайвих" бджіл. Як показує аналіз діяльності матковивідних пасік в США, зазвичай використання нуклеусів на стандартну рамку поєднується з реалізацією пакетів бджіл, що і вирішує цю проблему.

Місцевості, сприятливі для вирощування маток.

В літературі по вирощуванню маток виокреслено таке поняття, як місцевості, сприятливі для вирощування маток. Є ряд вимог до довкілля, де буде така пасіка. Зокрема, протягом всього сезону має бути безперервне надходження пилку. Потреба у пилку для матковивідної пасіки дуже велика. Відомо, що звичайна сімʼя потребує приблизно 20 кг пилку на сезон, або 1- 2 кг пилку на рамку бджіл гнізда протягом сезону. Зрозуміло, що нуклеуси на повну рамку бджіл споживають значно більше пилку, ніж нуклеуси на зменшену рамку, тому в ряді місцевостей нуклеуси на зменшену рамку дозволяють утримувати більше нуклеусів, в цьому їх перевага. 

При цьому постійна наявність нектарного взятку не важлива. Для хорошої якості маток критична саме наявність пилку, його неможливо замінити білковою підгодівлею, в той час, як відсутність нектару в природі можна замінити підгодівлею нуклеусів сиропом. Якість маток залежить від наявності збалансованого по незамінним амінокислотам білків пилку більше, ніж від самих технологій вирощування маток. 

Є і інші вимоги - довгий період вирощування маток, мʼяка зима, ізоляція маток від інших пасік. Ідеальними для вирощування маток є клімат і погода, коли весна триває цілий рік. Близьким до цього є гірський клімат.

Очевидно, що всі сучасні великі господарства розміщені в місцевостях, які відповідають в більшій чи меншій мірі цим вимогам. Так, в США більшість матковивідних пасік розміщені в південних штатах (Флорида, Техас, Каліфорнія, Гавайські острови), де немає зими, і маток можна вирощувати мало не цілий рік. Інший тип місцевості, сприятливий для вирощування маток, це гори, де наявність талої води і альпійської рослинності створює можливості для надходження пилку протягом більшої половини сезону.

Якщо потенціал медодайної бази забезпечує майже необмежене надходження пилку, то для утримання маток застосовується нуклеус на 5 рамок Дадана. Якщо надходження пилку обмежене, застосовують нуклеусний вулик на зменшену рамку, при такій технології сімейки в нуклеусних вуликах потребують менше пилку. Зокрема, в Європі, де медоносна база обмежена, при вирощуванні маток переважають все-таки нуклеусні вулики на зменшену рамку.

Ймовірно, всі матковивідні пасіки в Україні використовують нуклеусні вулики на зменшену рамку, оскільки у нас також є проблема з забезпеченням пилком матковивідних пасік. Звернемо увагу, що в нас найбільші матковивідні пасіки розміщені в зоні Карпат. Є поодинокі пасіки в горах Криму, або в зоні лісу, або в річкових долинах. Все це довкілля, де пилку більше, ніж в інших природно-кліматичних зонах. В степу матковивідних пасік не буває. Окремі винятки тільки підтверджують це правило. Вирощування маток в Україні обмежують короткий сезон і сухий серпень.

Нуклеусні вулики - багатомісні чи на одне маткомісце?

Перевага багатомісних нуклеусних вуликів в тому, що вони можуть взаємно обігрівати один одного, тим самим підтримуючи мікроклімат в гнізді маленьких сімей бджіл. Вони технологічніші в обслуговуванні. Але, якщо зовнішня температура зависока, то перевага стає недоліком. Бджоли в таких вуликах не можуть ефективно охолоджувати кожне маткомісце, в кожного нуклеуса недостатньо бджіл для цього.

Перегрів нуклеусів - серйозна проблема навіть якщо нуклеуси розміщені в окремих вуликах. Перегрів малих нуклеусів - одна з причин, чому в останні десятиліття відбувається перехід до нуклеусів на стандартну рамку в південних штатах США (Морзе, 1994).

Комісар багато зробив для розробки теорії і впровадження багатомісних нуклеусних вуликів у практику. Вони мають чимало переваг, але вкажемо на два недоліки, на які Комісар не звернув увагу. По-перше, бджоли в таких вуликах не можуть протистояти перегріву. Якщо зовнішня температура зависока, то маленькі сімейки не можуть понизити температуру гнізда вентиляцією, яка підвищується ще і за рахунок самообігріву від сусідніх нуклеусів. По-друге, в умовах високої температури феромони легко поширюються між окремими сімейками, що знижує вихід маток. Феромони матки з одного маткомісця легко поширюються по всьому вулику. І глухі перегородки між окремими маткомісцями чи навколольоткові бортики не можуть завадити цьому. Саме ця обставина зменшує відсоток виходу маток в багатомісних нуклеусах, а не лише блукання маток чи бджіл у випадку наявності більше одного льотка на одній стінці.

В одній із статей, де описана пасіка на півночі Шотландії, є цікава інформація, що в гніздах бджіл там може бути по дві-три плідних матки. Влітку там температура буває рідко більше +20°С при високій вологості повітря, це особливість клімату північної Атлантики. Можна припустити, що при низьких температурах і високій вологості феромони матки поширюються значно слабше. З підвищенням температури і при низькій вологості повітря поширення феромонів стає аж настільки хорошим, що бджоли починають відчувати феромони матки навіть поза межами гнізда. Бджоли всього багатомісного вулика починають вважати себе однією сімʼєю, незалежно від того чи є перегородки між окремими секціями, чи їх немає. На мою думку, саме ця обставина створює проблеми при утриманні кількох сімей чи нуклеусів в одному вулику. Особливо це актуально для степу. В умовах високої температури і низької вологості навіть два відводка в одному вулику через перегородку, з льотками в протилежну сторону не живуть довго. Одна з маток може пропасти протягом сезону. Цей фактор настільки суттєвий, що є різниця в утриманні запасних маток в карманах лежаків, скажімо в Київській чи Кіровоградській області.

В свій час, будучи молодим пасічником, я переробив 24-х рамочний лежак на багатомісний вулик Комісара на 20 маткомісць. Але мої спроби виводити в цьому вулику маток закінчувалися невдачами. Із 20 маточників я незмінно отримував 1 - 2 плідних матки, не більше. Звичайно, такий результат можна списати на брак досвіду, відсутність кваліфікації і вміння, що звичайно було близько до істини. Але, мені не доводилося зустрічати інших пасічників, які б вирощували маток в багатомісних нуклеусних вуликах в умовах степу.

За даними Комісара, в Литві у 4-місному нуклеусному вулику на половину стандартної рамки вихід маток склав 83% (Бальжекас). В такому ж вулику, в дослідах Давиденка І. в умовах степу плідними ставали лише одна-дві матки з чотирьох. Висновок Давиденка: для умов степу для вирощування маток підходять лише одномісні нуклеусні вулики. Тому, на мою думку, саме характер поширення феромонів матки при різних режимах вологості і температури повітря обмежує використання багатомісних нуклеусних вуликів більше, ніж блукання маток і бджіл між льотками.

В холодніших місцевостях перегрів - менша проблема, а при нижчих температурах феромони поширюються гірше, тому багатомісні нуклеусні вулики появилися саме по межі північної зони вирощування маток - там де холодніше і вологіше, це північ Європи і гірські долини. Карпати - найхолодніший регіон України, хоча Закарпатська область - найтепліша в Україні. Тут сонячних днів влітку більше, ніж навіть в Криму. Тому багатомісні нуклеусні вулики "прижилися" в Карпатах. За даними Пилипенка, найбільш ефективним нуклеусним вуликом для зони Карпат виявився вулик на 1/4 стандартної рамки на 4 маткомісця по одному льотку на кожну стінку вулика.

З огляду на ці два недоліки, ми не бачимо багатомісних нуклеусних вуликів у південних країнах - основних виробниках маток, зокрема, в США. Навіть в Європі така практика не набула поширення. Багатомісні нуклеусні вулики поширені тільки в нас по північній межі зони вирощування маток. Зокрема, це Карпати, Кавказ, зона лісу, а в Європі - північні країни - Данія, Фінляндія, Норвегія, де прохолодно при високій вологості повітря. Тут критичним є переохолодження малих сімейок, а взаємообігрів допомагає цю проблему вирішити. Але в останні десятиліття в практику ввійшли нові матеріали, зокрема, появилися вулики із пінопласту, які майже не дають втрати тепла, і навіть невелика кількість бджіл може підтримувати належну температуру, тому ця перевага багатомісних вуликів тепер також нівелюється.

Наприклад, в Ізраїлі прийнятий лише один тип нуклеусного вулика - кірнхайнський із Німеччини. Для його функціонування потрібно менше пилку, ніж для нуклеусного вулика на стандартну рамку. Найбільша матковивідна пасіка Ізраїлю знаходиться в Ліванських горах, де умови надходження пилку кращі, ніж в інших регіонах. Цей вулик має достатній обʼєм, щоб отримувати як неперевірених, так і перевірених маток, він із пінопласту - тому добре зберігає стабільним мікроклімат гнізда, як при нічних похолоданнях, так і при денному перегріві. Замість рамки в цьому вулику використовується лінійка, від якої бджоли відбудовують щільник, що дозволяє економно використовувати обʼєм вулика. Навіть в умовах Сирійської пустелі бджоли в такому вулику можуть підтримувати стабільний мікроклімат

Висновки.

Конкретна технологія вирощування маток охоплює собою ряд факторів: расу бджіл, тип нуклеусного вулика, наявність пилкового взятку, клімат і погоду, тривалість активного сезону, попит на маток.

Спроби механічно перенести технологію вирощування маток одного регіону в інші місцевості не завжди вдалі.

Є місцевості, де вирощування маток у промислових масштабах взагалі неможливе.

На невеликих любительських пасіках цілком доцільно вирощувати маток в нуклеусах на стандартну рамку і використовувати маток рятункових, тихої заміни або ройових.

Література по вирощуванню маток.

Брат Адам. 1971. Вывод маток. С. 162.

Василиади Г. К. 1991. Развитие пчелиных маток и факторы влияющие на их качество. Росагропромиздат. М. С. 80.

Виноградов М. Н. 1970. Специализация в пчеловодстве. Россельхозиздат. М. С. 176.

Комиссар А. Д. 1997. Многоместные нуклеусные и микронуклеусные ульи. К. С. 96.

Комиссар А. Д. 2013. Матководство: от маточника к плодной матке. К. С. 200.

Малашенко П. В. Виведення бджоломаток. "Урожай". К. С. 116.

Малков В. В., Мартынов А. Г., Назин С. Н. 1994. Вывод пчелиных маток. Рязань. С. 104.

Нестерводський В. А. 1927. Як викохати та вибрати добру бджоляну матку. "Рядянський селянин". Харків. Репринт. С. 64.

Перрэ-Мезоннев А. 1929. Пчелиные матки. Гос. издательство. М-Л. С. 326.

Пилипенко В. 2019. Історія досліджень карпатських бджіл. ТзОВ "Український пасічник". Львів. С. 256.

Руттнер Ф. 1981. Матководство. Издательство Апимондии. Бухарест. С. 352.

Connor L. 2008. Bee Sex Essentials. Wicwas Press. P.152.

Connor L. 2015. Queen rearing Essentials. Wicwas Press. P. 160.

Doolittle G.M. 1889. Scientific Queen Rearing. 

Fert G. 1997. Breeding Queens. Printed in France. P. 104.

Laidlaw H. 1992. Production of Queen and Package Bees. The Hive and the Honey Bee. P. 989 - 1042. 

Laidlaw H., Page R. 1997. Queen rearing and bee breeding. Wicwas Press. P. 224.

McNeil M. E. 2015. Production of Queen and Package Bees. The Hive and the Honey Bee. P. 777 - 790.

Morse R. 1994. Rearing Queen Honey Bees. Wicwas press. P. 128.

Page R. 2024. Honey Bee Genetics and Breeding. Wicwas press. P. 185.