Рік написання: 2010

Ріпак, ймовірно, є найрентабельнішою культурою в українському агробізнесі і входить до числа найпоширеніших медоносів. І хоча часто доводиться чути нарікання пасічників щодо цієї культури, в цілому наявність його для нашого бджільництва є корисною. Це і ранній медозбір, який дає товарний мед в більшості областей, це і хороший розвиток сімей в плані підготовки до наступних  медозборів. Але ситуація міняється. Нинішній рік може виявитися останнім, коли в нас масово висівався ріпак. Динаміка поширення посівів ріпаку вражає. Донедавна, площа під культурою подвоювалася  щорічно, але виникли проблеми. 

Таблиця. Динаміка вирощування ріпаку в Україні. («Україна Молода»).

Дещо дивують показники за 2010 рік. Суб’єктивно, начебто в минулому році озимого ріпаку посіяли дуже мало, але статистика ніби в нормі. Стан посівів вкрай незадовільний, і причина цьому зовсім не тільки холодна зима, а суха осінь, що не дозволило висіяти його в оптимальні терміни.

Не є секретом, що для ріпаку наш клімат не оптимальний. У більшості областей надто холодна зима для озимого ріпаку, а осінь надто суха, тому найкращі умови для його вирощування є, можливо, в трьох областях – Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській. Для ріпаку ярового, навпаки, не вистачає вологи в більшості областей, оптимальні умови для його вирощування є хіба що в північних областях – Київській, Чернігівській, Сумській, Житомирській. Клімат – основна причина, чому врожайність ріпаку в нас невисока – 11 - 13 ц/га. Це 30% від потенційної і 40% від європейської врожайності.

Проте погода в цьому році не буде основною проблемою аграріїв, які вирощують ріпак. Неприємності прийдуть до них із Європи. Справа в тому, що 90% врожаю українського ріпаку вивозиться до Європи, де його в основному використовують для виробництва біодизеля. Наприклад, в 2009 році Україна експортувала до Євросоюзу 2,6 млн. т ріпаку, заробивши на цьому понад 1,3 млрд. доларів. Але вже з цього року подібні прибутки можуть стати історією, виною тому директива ЄС 2009/28/ЄС «Про стимулювання використання поновлюваних видів енергії» від 23 квітня 2009 року. В документі посилюються екологічні вимоги до скорочення викидів парникових газів, захисту земель з високою природоохоронною цінністю, посилюються вимоги до ріпаку, як сировини для біодизелю. З липня 2010 року всі експортери ріпаку в Україні повинні надавати докази і документи для сертифікації сировини, яку постачають до ЄС за всіма названими критеріями. Можливі наслідки: подорожчання виробництва ріпаку із-за його сертифікації, втрата європейського ринку, і, як крайній випадок, повне зникнення посівів ріпаку з українських ланів. Ми далекі від розуміння мотивів, які лежать в основі прийняття подібних рішень, але можна припустити, що деякі структури в Євросоюзі через подібні механізми намагаються впливати на виробництво певної продукції в українському агробізнесі.  По суті так контролюється асортимент вирощуваних культур на полях України.

Для бджільництва подібна ситуація з ріпаком нічого хорошого не обіцяє. Можливо, ріпак і залишиться в числі вирощуваних культур, але площі під ним будуть значно меншими. Лише крупні виробники зможуть тратити кошти на сертифікацію ріпаку, дрібні фермери припинять його вирощування. І для багатьох пасік він перейде із розряду продуктивних медоносів в число підтримуючих, і це в кращому разі. В свій час ріпак частково замінив нам медозбір із еспарцету. Чи буде тепер яка-небудь заміна для ріпаку? Принаймні, на повернення еспарцету розраховувати не доводиться. Подібна ситуація ще більше загострить ситуацію з підтримуючими взятками в зоні вирощування соняшника.