Проблеми систематики медоносних бджіл в Україні

Рік написання: 2020

Вступ.

Україна – велика бджільницька держава. Наведемо деякі статистичні дані: В Україні – 300 – 400 тисяч пасічників, які утримують 3 – 4 млн. бджолосімей. Галузь продукує щороку 80 – 100 тис. т меду, половина якого експортується. Середній медозбір складає 20 – 25кг меду/сім’ю/рік. Втім, вся наша статистика – оціночна, точних даних – основних показників галузі ніхто не знає.

Наше бджільництво має не лише видатні досягнення, але і чимало проблем. Однією з таких великих проблем є таксономія - класифікація бджіл в Україні. Планомірно вести селекцію бджіл, племінну роботу, вирощувати маток і експортувати їх за кордон, проводити наукові дослідження, протистояти засиллю маток завізних бджіл можна лише, знаючи походження і систематику наших бджіл.

Раси бджіл на території України.

Згідно літературних даних, територію України історично населяли чотири раси медоносних бджіл: українські бджоли, карпатські бджоли, поліські бджоли і кримські бджоли (табл. 1).

 

Таблиця 1. Раси бджіл в Україні.

Українські назвиМіжнародні назвиПропоновані назви
1українські бджоли-Apis mellifera ukrainica Pr.
2карпатські бджоли--
3кримські бджолиApis mellifera taurica Al.-
4європейські бджолиApis mellifera melifera L.-

 

Ареали поширення рас бджіл по території України згідно карти 1. 

Карта 1. Ареали поширення бджолиних рас (підвидів Apis mellifera) по території України.

Карта 1 показує поширення рас бджіл по території України швидше в історичному плані, ніж на даний момент. Ми вже втратили кримських бджіл. Це була дуже оригінальна раса бджіл. В цілому світі не було бджіл, подібних до неї. Ми втратили майже повністю європейських (поліських) бджіл разом з втратою реліктових лісів Полісся. Тільки в таких лісах (бір, діброва) може жити європейська бджола. Підтвердження цього факту знаходимо майже скрізь в Європі, де європейські бджоли жили в минулому, але тепер їх там немає. Отже, згідно карти 1, у нас залишилося дві аборигенні раси бджіл – це українські і карпатські бджоли. Це той варіант, коли ще не все втрачено. 

Проте, в Європі переважають зовсім інші погляди на систематику бджіл в Україні.  Поширення рас бджіл по ареалах в Європі, згідно даних європейської науки, показано на карті 2.

Карта 2. Карта історичного поширення підвидів медоносних бджіл в Європі (всього 10 аборигенних рас бджіл в Європі). Дизайн: Roy Mathew Francis. Джерело: Журнал Bee World, England, липень, 2016.

Карта 2 показує нам, що територію України покриває ареал раси бджіл  A. m. Macedonica.  українських і карпатських бджіл (двох головних рас бджіл України, на нашу думку), як і кримських і поліських тут на карті немає, за уявленнями європейської науки. 

Цікава ситуація складається. Україна – найбільша бджолярська держава Європи і одна з найбільших у світі. Ми маємо найбільшу популяцію бджіл в Європі і унікальні, як для Європи, природно-кліматичні зони (степ). Але ситуацію з систематикою наших бджіл, інакше, як катастрофічною, не назвеш. У нас немає жодної раси бджіл, більш-менш коректно описаної в рамках міжнародної таксономії. З точки зору Європи, у нас немає жодних оригінальних аборигенних рас бджіл. І тут нема про що говорити. Але ж ми знаємо точно, хоча би на основі власного досвіду, що це не так! Нинішня ситуація – це тяжкі наслідки, так званої радянської науки про бджіл. І це відправна точка, з якої ми повинні рухатися, щоб заявити всьому світові про видатні раси наших українських бджіл.

Звичайно, ситуація в природі з розселенням бджолиних рас в світі є однозначною. Два погляди на цю ситуацію існують лише на картах, в наших уявленнях і моделях розселення бджіл. Завдання для нас і європейських науковців: прийти до спільного знаменника і спільних поглядів на природне розселення бджіл в світі.

Класифікація бджіл в радянські часи.

Як так могло статися, що систематика в нас і за кордоном по різному описують одні і ті ж раси бджіл? Довгий час наше бджільництво розвивалося в ізоляції від Європи і світового бджільництва. Це в першу чергу стосується науки, зокрема - таксономії бджіл. Спеціалісти в СРСР і, отже, в Україні не користувалися підходами, прийнятими у всьому світі, навіть термін «раси бджіл» не вживався. За пропозицією Аветисяна Г. і Мельниченка А. (обидва доктори біологічних наук) замість терміну «раса» потрібно було вживати термін «порода» («Пчеловодство» 1969, №10, стор.3.). Це було зроблено з декількох причин, в тому числі політичних. Намічалося прийняття плану породного районування бджіл, як би це звучало: план расового районування бджіл чи щось в цьому дусі? 

Спробуємо узагальнити систематику бджіл, якою користувалися в ті часи, за матеріалами журналу «Пчеловодство» (табл. 2).

Класифікація  бджіл в Радянському Союзі.

 

Таблиця 2. Класифікація бджіл в Радянському Союзі (по матеріалах ж. «Пчеловодство»)

Назва бджілПерша згадка про бджіл (рік, номер, сторінка)Примітки
Абхазькі бджоли1947.5.40 
Алтайські гірські тайожні1960.9.12 
Башкирські бортеві бджоли1947.6.28 
Бурзянські1959.4.61 
Вірменські жовті1960.8.27 
Вірменські сірі1955.9.29 
Горно-уральська лісова1951.3.62 
Гурійська популяція1968.2.10 
Далекосхідні бджоли1957.4.8Волосевич А.
Жовта кавказька1990.11.8 
Іссик-кульські бджоли1968.7.10 
Кабахтапінські бджоли1948.1.50 
Кавказькі1949.8.29 
Карпатські бджоли1965.6.24, 1967.9.10Без автора, Губін В. і Юрик
Кубанська бджола1951.3.22 
Кура-араксинська бджола1967.3.12 
Ленкоранська бджола1967.3.11 
Майкопська бджола1961.5.39 
Мегрельська бджола1935.8.14 
Нахічеваньська бджола1967.3.12 
Нухінська бджола1967.3.11 
Поліські бджоли1960.10.50Іванченко А.
Приокські бджоли1962.1.10 
Середньоросійські бджоли1968.5.19 
Сіра гірська кавказька1971.1.8 
Степанаваньска популяція1987.12.8 
Тюпські бджоли1974.1.17 
Українські бджоли1961.6.6Бабаєв Ф.
Шагдагська бджола1967.3.10 
Кримські бджоли Без згадок

 

В цій таблиці маємо мішанину рас, порід, популяцій, екотипів і взагалі малозрозумілих назв без строгого підходу до їх систематизації, без узгодження з міжнародною систематикою. Чого тут тільки немає  (до речі, не було статей про кримську бджолу). Була навіть спроба створити штучну породу бджіл (приокські бджоли), яка втім не дала позитивних результатів, хоча над цим працювали років 30. Щоб переконатися в некоректності цього переліку, поглянемо на систематику Рутнера, яка залишається найавторитетнішою на даний момент, хоча їй вже 32 роки, і вона потребує деякого уточнення. 

 

Ситематика виду Apis Melifera (Рутнер, 1987р.)

Раси (підвиди):

І. Близькосхідна група:
  • A. m. anatoliaca
  • A. m. adami
  • A. m. cypria
  • A. m. syriaca
  • A. m. meda
  • A. m. caucasica
  • A. m. armeniaca
ІІ. Тропічна Африка:
  • A. m. lamarckii
  • A. m. jemenitica
  • A. m. litorea
  • A. m. scutellata
  • A. m. adansonii
  • A. m. monticola
  • A. m. capensis
  • A. m. unicolor
ІІІ. Середземноморська група:
1. Західне середземномор’я
А) Північна Африка
  • A. m. sahariensis
  • A. m. intermissa
Б) Західне середземномор’я і північна Європа
  • A. m. iberica
  • A. m. mellifera
2. Центральне середземномор’я і південно-східна Європа.
  • A. m. sicula
  • A. m. ligustica
  • A. m. cecropia
  • A. m. macedonica
  • A. m. carnica

Всього в списку 24 раси бджіл.

Вже пізніше до цього списку добавилися кілька нових рас, відкритих пізніше:

  • A. m. ruttneri, о. Мальта, 1997 рік.
  • A. m. bandasii, Ефіопія, 1988 рік
  • A. m. sinisxinyuan, ксинуанська бджола, північно-східний Китай, 2016 рік.
  • Apis mellifera pomonella, Sheppard & Meixner, 2003 Казахстан, Тянь-Шань.

На підході ще кілька кандидатів, зокрема бджоли з провінції Мугла (Туреччина) – A. m. mugla, які претендують вважатися окремою расою бджіл. 

Якщо порівняємо систематику Рутнера і таблицю 2, то виявиться, що тільки одна раса (кавказька) присутня в обох списках процедурно бездоганно, щодо інших – розбіжності в назвах, в ареалах. А більшість назв з таблиці 2 відсутні в міжнародній систематиці.

 Ми будемо аналізувати далі тільки бджіл, що населяють Україну.

Українські бджоли – спроби систематики.

В історії українських бджіл було принаймні три спроби помістити їх в світову систематику і дати їм відповідну латинську назву. Назвемо ці спроби, це:

  • Apis mellifera acervorum, Scorikov, 1929,
  •  Apis mellifera macedonica, Ruttner, 1988,                     
  • Apis mellifera sossimai, Engel, 1999.

Проте, жодна з цих спроб, на мою думку, не була вдалою. І справа тут не тільки в тому, що в назві відсутнє слово «українська». Недослідженим виявився ареал українки, її численні популяції і екотипи, а також штучне і природне розселення в Азії за останні три століття.

Не маючи в латинській назві географічної прив’язки до України, українка не була включена в міжнародну систематику медоносних бджіл, зокрема, історично першу і найбільш авторитетну систематику Рутнера. Першим кроком стосовно легалізації українських бджіл мусить бути отримання расою українських бджіл загальноприйнятої латинської назви. Моя пропозиція - Apis mellifera ukrainica Prokopovich. В такій назві є географічна прив’язка до місцевості, а Прокопович – наш перший автор, який звернув увагу на морфологічні відмінності наших бджіл і їх вплив на продуктивність і характер бджіл.

Ми вважаємо, що українські бджоли – це окрема раса бджіл. Спроба Скорикова просто дати їй попередню назву є чисто механічною, без реального дослідження морфології і поведінки, без визначення ареалу. Підхід Рутнера - поширити на Україну ареал македоніки і, таким чином, вважати українську бджолу македонською – некоректний, оскільки Македонія – маленька гірська країна зі середземноморським кліматом, де немає зими, а наша бджола живе в степу з досить холодною зимою. Ці дві бджоли дуже різні за морфологією і поведінкою, а географія їх ареалів дуже різна. Спроба Енгеля дати нашим бджолам назву Apis mellifera sossimai Engel 1999 - це усвідомлення очевидного і перший крок у визнанні наших бджіл, і тільки. В радянські часи ці бджоли відверто ігнорувалися. Жодних наукових досліджень з ними на проводилося, ні одної доповіді на міжнародних конгресах про українських бджіл не було представлено. Факти свідчать, що це була основна раса бджіл на території імперії.                                                      

 Українські бджоли – рух на схід!
Природною областю поширення українських бджіл, їх ареалом був український степ і лісостеп. Але так склалося історично, що українські бджоли поширилися в світі, і основним напрямком їх руху був схід. Українські бджоли з допомогою людини і природно поширилися на гігантських просторах Азії протягом останніх 235 років. Території їх розселення в Азії на порядок перевищують площу їх ареалу в Україні.

Природно українські бджоли поширилися до басейну річки Волги і Каспійського моря. В східний Казахстан українські бджоли були завезені кіньми, санним трактом  протягом зими 1785 – 86 років. Шлях від Києва до Усть-Каменогорська (Західний Алтай) - 5 000 км санний обоз здолав за 4 місяці. 12 сімей бджіл (із 24) доїхали живими. І так почалося бджільництво в Азії. Це було видатне досягнення в бджільництві України і світу. Організував переселення українських бджіл на Алтай генерал Аршеневський М.– комендант фортеці Усть-Каменогорська і київський поміщик. Як нам уявляється, постать Миколи Аршеневського явно недооцінена в історії українського бджільництва.

Нам відомо про 3 – 4 спроби завезти бджіл на Алтай з Башкирії ще перед 1785-м роком. Башкортостан чи Оренбург, де вже були бджоли, знаходяться вдвічі ближче до Алтаю, ніж Україна. Але всі спроби розвести бджіл з Башкирії на Алтаї були невдалими. Це були європейські темні лісові бджоли. Але ці бджоли не можуть жити в умовах відкритого алтайського степу чи лісостепу, і вони незмінно гинули в перший же рік. В той же час перша спроба завезення українських бджіл виявилася вдалою, оскільки вони тут мали умови, близькі до таких в українських степах.

З Алтаю українські бджоли поширилися в Західний Сибір, Східний Сибір, Центральну Азію – Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан. 
В дещо пізніші часи українські бджоли вже морем були завезені в Приморський край Далекого Сходу, а згодом в Південно -Уссурійський регіон, звідки вони попали в Китай і Корею.

Коли ми говоримо про українських бджіл, часто кажемо слово «вперше». Українські бджоли були першою расою, що досягла Азії і поширилася там. Українські бджоли були першими, що поширилися в Китаї і Кореї. Українські бджоли першими з європейських рас зіткнулися з шкідником Varroa destruktor на Далекому сході.

Але історія на цьому не закінчується. Рух українки на схід продовжився. Уже в наші часи українка з Далекого Сходу попала до США, як така, що має природну резистентність до кліща вароа, оскільки вона з ним співіснувала найдовше із відомих рас бджіл. 100 маток вароарезистентних українських бджіл з Далекого Сходу завезли до США, ймовірно, літаком. І це найдовший маршрут українки на схід. Українські бджоли в США дістали назву «російські бджоли». Чому не українські – через проблеми з систематикою. Природне поширення українських бджіл по Азії можна порівняти з поширенням африканізованих бджіл обома Америками, яке сталося на два століття пізніше: ті  ж саме масштаби, схожий хід процесу.

Метаморфози імені.

В радянські часи спостерігалася деяка протидія проти українських бджіл. В ті часи боролися зі всім українським, з українськими бджолами теж. Зокрема, існував проект по їх перейменуванню. Передбачалося назвати їх спочатку українськими степовими, потім степовими українськими, потім тільки степовими. Всі ці варіанти назви ми і тепер зустрічаємо в літературі. Оскільки ареал українки не досліджувався, то він штучно занижувався. Так, через назву степова намагалися ареал зменшити тільки до степу. Згодом дійшли до того, що стверджували, що українка живе тільки в Кіровоградській області і прилеглих до неї районах. Довгий час назва українська бджола була заборонена цензурою, перші згадки про неї в пресі з’явилися з 1961 року. Через невизначеність ареалу поза Україною, українські бджоли перейменовували по різному. Найпомітніша спроба – далекосхідні бджоли – це цілком вигадана раса. На Далекому Сході жили українські бджоли (карта 4), інших бджіл там не виявили, але в рамках боротьби зі всім українським там «відкрили» далекосхідних бджіл. Цей топонім появився з нічого в 1957 році. Хто автор «ідеї» невідомо. Звичайно, такої раси, як далекосхідні бджоли, немає. Ця назва не претендує на міжнародне визнання. Це для внутрішнього вжитку, в рамках боротьби зі всім українським.

Часто в літературі і документах українські бджоли проходять як місцеві або степові. Підсумовуючи, перелічимо основні назви українських бджіл в місцевостях, де вони поширилися:

  • далекосхідні бджоли – Далекий Схід,
  • алтайські гірські тайожні – Алтай,
  • A. m. pomonella, Sheppard & Meixner, 2003р., Казахстан (район Алма-Ати), Тянь-Шань,
  • A. m. sinisxinyuan, ксинуанські бджоли, 2016р., Китай, південно-східний Алтай.

Останні дві популяції знаходяться в процесі визнання їх окремими расами в міжнародній систематиці. Звичайно, своєчасне визнання українських бджіл окремою расою не призвело би до таких сумних наслідків. У нас є підозра, що і помонела і ксинуанська бджола - це популяції українки, завезеної в Азію ще Аршеневським.

Карпатські бджоли в деякій мірі повторюють рух українських бджіл в Азії протягом останніх 50-ти років.

Поширення українських бджіл у світі узагальнено в таблиці 3 і карті 3.
Змушені з жалем констатувати: раса українських бджіл мало відома в світі. Я сподіваюся, що ситуація з часом зміниться, і наші бджоли займуть достойне місце у світовій систематиці бджіл, як вони це займають в природі.

 

Таблиця 3. Поширення українських бджіл у світі.

Країна/Регіон поширенняРікАвтор
1Казахстан/Алтай1786Аршеневський М.
2Західний Сибір1802 
3Приморський край1865 
4Східний Сибір1869 
5Центральна Азія1872 
6Китай/Манджурія1890? 
7Корея1890? 
8Південно-Уссурійський регіон1890 
9США1997Rinderer T.

 

Карта 3. Поширення українських бджіл в Азії.

 

Карта 4. Карта поширення основних рас бджіл по території СРСР (Алпатов, 1948). В ті часи про карпатські бджоли і заселення українськими бджолами Алтаю ще не було відомо.

Карпатські бджоли – проблеми систематики.

Ситуація з карпатською бджолою є дещо парадоксальною. З одного боку, це добре відома в світі бджола. Її матки і пакети експортуються в більше ніж 10 країн світу. За обсягами продаж – це, ймовірно, третя в світі бджола після італійки і карніки. З іншого боку, її таксономічний статус невизначений. В світі вона не вважається окремою расою бджіл. А хто власне стверджував, що це окрема раса? Жодної доповіді на міжнародному рівні про статус карпатки, як окремої раси бджіл, підготовлено не було, для Апімондії, наприклад. В руслі останніх подій, коли планується масова реалізація наших маток в Європу, це питання знову стає актуальним. Не можна успішно торгувати матками, походження яких невизначене. Недавня робота чернівецьких вчених показала, що мітохондріальні ДНК карпатки і країнки нібито ідентичні. Але цього ще не досить, щоб карпатка автоматично стала карнікою. Систематика бджіл в світі – поняття дещо пластичне і досить демократичне, в Європі – ні, тут все досить консервативне. Ареалом карніки вважаються Альпи. Поширити ареал карніки ще і на Карпати? Європейська наука без вагомих аргументів з цим не погодиться. Ситуація з карпаткою - це той варіант, що якось воно буде. Не може бути бджола без таксономічного статусу. У випадку з карпаткою, на мою думку, можливі три варіанти:

 1. вона визнається окремою расою і отримує відповідну назву і місце в систематиці,

 2. карпатка визнається популяцією карніки, 

 3. карпатка залишається македонікою (карта 2), як це вже для нас і замість нас визначила нам європейська наука. 

Доречно було би вирішувати ці питання разом з Румунією, оскільки там Карпати займають ще більшу площу, ніж в Україні і неважко припустити, що карпатська бджола має єдиний ареал в обох країнах. 

Ось приїхав Стів Шепард в Алма-Ату. Кілька місяців роботи – і відкрита нова раса бджіл - A. m. pomonella Sheppard & Meixner, 2003р. Ареал помонели – північ Тянь-Шаню. Звичайно, всі процедури були дотримані, проведені необхідні вивчення морфології і генетики нової раси бджіл, але швидкість вражає. Стів Шепард, професор Вашингтонського університету, є найвидатнішим в світі спеціалістом в систематиці бджіл в останні роки. 

На цьому фоні ситуація з карпаткою є дуже контрастною. ЇЇ у нас вивчають майже 60 років, але без видимого прогресу в визначені її таксономічного статусу. Визначення статусу карпатки дещо затягнулося. 

Ті кардинальні зміни, які відбуваються в світовому бджільництві в останні роки, хочеться сподіватися, сприятимуть визнанню наших бджіл в світі.

Джерела:

  1. Барышников С. Черных С. 1970. Из истории пчеловодства Алтая. Журнал «Пчеловодство». №7. стр. 34-35.
  2. Алпатов В. В. 1948. Породы медоносной пчелы. М.
  3. Bal-Ara – site. Союз пчеловодов Казахстана.
  4. Guzman L. I., Rinderer T. E., Delatte G. T., Stelzer J. T., Beaman L., Kuznetsov V. 2002.  Resistance to acarapis woodi by honey bees from far-eastern Russia. Apidology 33.
  5. Ruttner F. 1987. Biogeografy and Taxonomy of Honey Bees. Springer. P. 280.
Коментарі (0):