Проблема посадки медоносних дерев

Рік написання: 2008

Багато говориться, що медоносна база нашого бджільництва є незадовільною, але мало що робиться для її покращення. На рівні рядового пасічника проблема відсутності медоносів вирішується просто підвезенням пасіки до медоносів, які часто знаходяться за сотні км від пасіки. Але існує і інший шлях – посадка медоносних дерев поблизу пасіки, це дозволить менше перевозити бджіл. Напрям цей у нас настільки занедбаний, що про нього ми майже забули.

Щороку у нас знищується багато дерев: промислово, на дрова, в пожежах, від посух. Лісистість України - 14%, а степу - лише 3%. Це найнижчий показник в Європі. Значно поліпшити ситуацію могли б посадки медоносних дерев - липи, акації, верби, клена, софори, гледичії і т. п.

В наших часописах іноді друкуються статті про те, як би було добре, якби  кожен пасічник взяв би, та й посадив дерево. Може це і було б добре, але ця схема ніяк не працює в смислі покращення медоносної бази в цілому, в рамках всього нашого бджільництва. Поясню чому. Пасічник – це професія другої половини життя людини, значний відсоток наших пасічників – пенсіонери. Отже,  долею відпущено пасічнику займатися бджолами 20 – 30 сезонів, рідко більше. Медоносні дерева починають виділяти нектар досить пізно: акація – у 18 - 20 років (зацвітає акація звичайно раніше, але в молодому віці нектару вона не виділяє або майже не виділяє), липа – ще у старшому віці. Коло замкнулося. Пасічнику потрібні медоносні дерева, але він не садить їх, тому що не дано йому побачити плоди трудів своїх. Взятку з посаджених ним дерев він уже не діждеться. Саме тому пасічники і не садять медоносних дерев. Окремі ентузіасти погоди не роблять. Але якщо це не потрібно окремо взятому пасічнику, то це необхідно робити в інтересах всього нашого бджільництва. Така суспільна потреба мала би вилитися у державну програму по посадці медоносних дерев. Успіх вирішення цієї проблеми у хорошій підготовці і плануванні. Саджанцями могло би забезпечити Міністерство лісового господарства, місцеві органи влади - виділити місця під посадку дерев, а первинні організації Спілки пасічників, чи Братства або окремі пасічники – організувати посадку дерев. При вмілій організації справи фінансові затрати на цю справу могли би бути мінімальні. Ось приїхали до нас корейці і похвалилися, що вони за 100 років посадили 16 млрд. саджанців білої акації, тепер в Кореї розгортаються роботи по посадці іншого перспективного медоносу – ізюмного дерева, який згодом планується зробити основним медоносом Кореї. 

Інший приклад: В Індонезії в один день, а саме 29 листопада 2007 р., в рамках програми по відновленню довкілля було висаджено 79 млн. дерев. 

А що ми залишимо наступним поколінням пасічників?  Президент України доручив уряду збільшити площу лісів у державі на 2,5 млн. га. Ліс завжди корисний для бджіл, і було би не зайвим в рамках цієї програми посадити деяку кількість і медоносних дерев. Тільки ось хто візьметься організувати цю корисну для нашого бджільництва справу?

Зрубали дерево – посадіть два. За повідомленням газети „Сільські Вісті” (СВ №138 від 4.12. 07) Президент України Віктор Ющенко доручив Прем`єр-міністру забезпечити збільшення площі лісів у державі на 2 – 2,5 млн. га. У документі наголошується, що з метою підтримки екологічної рівноваги на всій території України, забезпечення сталого розвитку лісового господарства та досягнення оптимального показника лісистості країни, площа лісів має бути збільшена щонайменше на 2 – 2,5 млн. гектарів. ”В останні роки нові лісові насадження в Україні щорічно утворюються на площі 45 – 50 тис. га, порівняно з 55 – 100 тис. га протягом 1966 – 1990 років. Це лише на 30 – 50% перевищує площу зрубів та недостатньо для досягнення оптимальних показників лісистості у середньостроковому періоді”, – йдеться у листі Глави держави. Президент додає, що під час аналізу показників роботи підприємств, що належать до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, встановлено, що темпи вирубки лісів є невиправдано високими при незначних обсягах відтворення, зокрема, в областях - Київській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій. З огляду на зазначене, уряд має вжити заходів для пришвидшення досягнення оптимальних показників лісистості в Україні, встановивши завдання для підприємств, в управлінні яких перебуває лісовий фонд України, щорічно забезпечувати перевищення лісовідновлення над вирубкою не менш як удвічі. Про результати прем`єр міністр має інформувати Президента особисто. Відповідного листа надіслано також головам обласних державних адміністрацій та керівникові Держкомлісгоспу.

Збільшення площі лісів в цілому позитивно впливає на розвиток бджільництва, особливо це стосується наших південних областей. Лісонасадження є джерелом нектару і пилку для бджіл. Ліси змінюють у кращу сторону вітровий режим місцевості, піднімають рівень ґрунтових вод, там де він низький, і підсушують ґрунти у заболочених місцевостях, стабілізують клімат і погоду, і ще чимало всілякої користі пасічник отримує від лісів. Подібні рішення давно назріли. Було би не зайвим, якби принаймні частина цих нових лісонасаджень виконувалася медоносними деревами. При певних обставинах пасічники могли би посприяти виконанню подібних рішень по посадці дерев. Але, здається, немає в нашому бджільництві органів чи керівних структур, які би могли взятися за організацію справи посадки медоносних дерев. У нас справді дерев висаджують більше,  ніж спилюють. Але це зовсім не означає, що площі під лісами у нас зростають. Просто, частина висаджених дерев, іноді значна – гине. Посадка дерев – це акція, яка потребує значних організаційних зусиль. Чи готові керівні структури у нашому бджільництві до подібних кроків – питання відкрите.

Коментарі (0):