Про розведення і утримання бджіл

Рік написання: 2015

Минула зимівля на Кіровоградщині, як і в цілому по Україні, відмічена значним відходом бджіл. Всього загинуло від третини до половини бджолосімей. Рідко, яка пасіка не зазнала значних втрат. Серед причин загибелі такої кількості бджіл називають: довгий період розвитку бджіл, а, отже, і кліща в сезоні 2014, використання неонікатиноїдів при обробці посівів, поширення неякісних протикліщевих препаратів, зльоти бджіл в кінці літа, які не мають задовільного пояснення і деякі інші причини. Що прикро, зима не була холодною і, отже, проблем з перезимівлею, власне, не було, що ще більше підкреслює аномальний характер втрат в минулій зимівлі.

До лікування будь-якої хвороби бджіл можна підійти з двох боків: або лікувати якими-небудь препаратами, або запобігти хворобі і втратам бджіл правильним утриманням бджіл. Першим напрямком ми, на мою думку, надто захопилися, натомість збереженню бджіл з допомогою належного утримання ми не надаємо належної уваги.

Отже, що ми, пасічники, робили не так в минулому році, що врешті і привело до таких важких втрат в зимівлі? Питання не просте і, щоб відповісти на нього потрібно глянути на наше бджільництво в більш далекій ретроспективі. Пасічникую, здається, з 1971 р., і за цей час багато чого змінилося в нашому бджільництві. Зосередимо нашу увагу, втім, на умовах розведення і утримання. В ті далекі роки клімат в нашій місцевості був значно вологішим, бджіл було менше, соняшник не був головним продуктивним медоносом, а мед бджоли  збирали протягом сезону з різних медоносів. Так, щорічно мед давала акація і гречка. Але важливішим медоносом і надійнішим від акації був еспарцет. Мед з еспарцету бджоли збирали щорічно, без осічок, тому що рослина еспарцету має глибоке коріння і нектароносить надійно, незалежно від того, сухий ґрунт чи ні. Поля в ті роки проти бур’янів не обробляли, тому бджоли мали вагомий доважок у медозборі з бур’янів – свиріпи, осоту, дикої резеди, чистецю білого (жабрій). Після жнив стерню лущили не відразу, а залишали її на випас худобі місяця на два. За цей час по стерні цвів чистець білий однорічний, який часто давав і товарний медозбір. 

Оскільки медозбори були зміщені в першу половину літа, то ранні медозбори з акації і еспарцету заодно сприяли і розвитку бджіл. Бджоли добре розвивалися і роїлися. Боротьба з роїнням була серед важливих робіт пасічника в ті часи. Роїння взагалі-то небажане, оскільки знижує продуктивність пасіки. Це відомо, і про це ми могли прочитати в російських авторів, наприклад, Аветисяна. Що не можна прочитати в книжках, і, що менш очевидно, то це позитивна роль роїння в бджільництві, адже роїння вирішувало за пасічника ряд проблем. Отже, бджоли роїлися щороку, але помірно. Така особливість бджіл української раси. Роїння – це щорічна заміна маток на маток хорошої якості, оскільки ройові матки найкращі, а в степу хороші матки можна вивести тільки в ройову пору. Роїння – це оновлення гнізд і отримання нових сімей. Власне, рій можна розглядати як безрозплідний відводок, оскільки 90% кліща знаходиться в розплоді, то рій був майже незакліщеним, і його можна не обробляти від кліща протягом року. В ті часи пасіки були невеликі. Пасіка 20 сімей вважалася вже великою. Пасічниками були колгоспники і інтелігенція, для яких пасіка була не основна робота. Тому часу для утримання бджіл особливо і не було. Використовуючи роїння бджіл, можна було тримати бджіл без штучного виводу маток, нуклеусів і інших речей, які вимагали від пасічника вищої кваліфікації і часу.

Я так детально описав умови утримання бджіл, щоб ми краще зрозуміли, як змінилися умови утримання бджіл тепер, і що ми тепер робимо не так, що гинуть бджоли. Адже найповільніше міняємося ми і наші підходи до утримання бджіл.

Що ми маємо тепер, і що змінилося в степу? Клімат став набагато сухішим. Більшість медоносів, які були 40 років назад, зникли. Акацію переважно вирубали на дрова, цвіт молодої порослі акації не може дати бджолам навіть підтримуючого взятку. Еспарцет перестали сіяти після знищення колгоспного тваринництва, гречка перестала рости в степу через засухи і високі температури. В сухі весни майже немає кульбаби. Оскільки сільгоспугіддя перейшли в аренду до фермерів, то бур’яни тепер знищують гербіцидами, і поля стали стерильні для бджіл, оскільки там не буває бур’янів. Стерню тепер лущать на другий день після того, як зберуть зернові, а не через два місяці. Таким чином, зі списку медоносів зникли: свиріпа, осот, дика резеда, чистець. Це значні втрати, оскільки під полями в степу зайнято до 94% території. Це найвищий показник в світі і перевищує всілякі розумні межі. Через більш сухий режим степу, із степової флори зникли деякі важливі дикоростучі медоноси – будяк, кульбаба, лопух. Знову ж таки, через засухи зменшилися площі під садами, а яблуня в умовах степу тепер на межі зникнення.

При цьому гіпертрофовано, понад усякі межі зросли посіви соняшника. Були надії на ріпак, як на ранній медонос, який доповнював би соняшник. Оптимальні терміни його висіву – 10 серпня, тоді до зими він виросте з товщиною стебла в палець і наступного року дасть оптимальний врожай. Але 10 серпня в степу засуха, сіяти нічого не можна, не зійде, а висіяний пізніше ріпак уже не дає значного врожаю на наступний рік. Тому від ріпаку на Кіровоградщині поступово відмовилися.

Ось і прийшли ми до такого життя, коли головним і єдиним медоносом степу став соняшник. Посівів соняшника дуже багато, але він єдиний медонос у степу. Наслідком такого господарювання для бджільництва стало те, що ми змушені користуватися лише одним медоносом. Наша зона – це зона одного взятку, що не до кінця усвідомлюється пасічниками. Що це змінило в умовах розведення бджіл? Соняшник – медонос другої половини літа. Він дає хорошої якості мед в необмеженій кількості. Україна – головний виробник соняшникового меду в світі. Проблема в тому, що в умовах монокультури соняшника стало важко наростити бджіл до медозбору. Якщо вже сім’я набрала силу, то проблем немає. Мед з соняшника буде. Проблема в тому, як наростити бджіл до соняшника в умовах відсутності підтримуючих взятків, коли обмаль пилку в навколишньому середовищі.

Заняття бджільництвом – це розведення і утримання бджіл. Розведення – нарощування сили до медозбору; утримання – використання бджіл для отримання меду. Одна проблема тягне за собою іншу. Якщо немає медоносів для нарощування сили, бджоли почали менше роїтися. Нарешті в останні роки роїння припинилося майже зовсім. Немає роїння – припинилася природна заміна маток в гніздах, немає роїв для розширення пасіки. Розведення і утримання – це як два крила для одного польоту. Без розведення немає утримання. Особливо це справедливо для великих пасік, де обмаль ресурсів для розведення, і їх вплив на розвиток бджіл відчувається особливо гостро.

Втім, це очевидні речі, які відомі пасічникам. Якщо ми відмовилися від роїння, або якщо його немає, то ми повинні штучно виводити маток і робити відводки. Хочеш забезпечити безперервність в утриманні бджіл і уникнути втрат в зимівлі, роби кожен рік від сім’ї один відводок. Це схема давно відома і добре відпрацьована в умовах України (методи Корженевського і Ващенка). Якщо восени загальна кількість сімей завелика, то об’єднати зайві сім’ї простіше і дешевше, ніж весною гасати по виставках у пошуках пакетів. 

Ми недостатню увагу приділяємо розмноженню бджіл. Причини для цього є як об’єктивні, так і суб’єктивні. В умовах великої пасіки на сто сімей, наприклад, потрібно зробити 100 відводків. Це і затрати праці, і потреба у вуликах, нехай і невеликих. Крім того, період, коли можна робити відводки, обмежений. Адже, якщо бджоли самі не можуть наростити свою силу, достатню для роїння, то так само проблемним є штучне виведення маток у степу в умовах засухи і недостатнього пилкового взятку. Проблемним у цьому плані є і отримання відводків. Якщо бджоли не можуть наростити силу достатню для відділення роїв, то так само не буде бджіл і для відводків. 

Відводки можна робити тільки  тоді, коли в природі є підтримуючий взяток. Ознака: підтримуючий взяток буде достатній для організації відводків, якщо бджоли не нападають на інші вулики. Сприятливий період для утворення відводків у степу – від цвітіння акації і до 22 червня, коли масово зацвітають степові трави. Це дуже короткий період – всього 3 – 4 тижні. Але це важливий час для збереження бджіл у зимівлі. Відводки, створені в інший період, неефективні, вони не можуть нарощувати свою силу самостійно, з ними можуть бути проблеми в зимівлі.

В умовах, що склалися, перспективним методом вважаю є створення відводків на плідну матку. Від основної сім’ї відбираємо матку і три рамки закритого розплоду. У відводок даємо 1 – 2 рамки з медом. Основна сім’я виведе рятункову матку, або даємо туди маточник чи матку, виведену завчасно в нуклеусі. Варто слідкувати, щоб основна сім’я не зроїлася. Такий поділ створює розрив у вирощуванні розплоду в основній сім’ї, що значно зменшує закліщеність і дає можливість обробити основну сім’ю молочною або щавелевою кислотою при відсутності розплоду. Відводки і обробки проводимо в кінці травня, на початку червня, днів за 40 до медозбору соняшника, отже, такий поділ не приведе до зменшення медозбору.

Повернемося до минулого сезону. Що ми робили не так. Розвиток сімей почався рано. Роїння (дуже слабке) мало місце вже на початку травня. В другій половині травня взяток обірвався, і бджоли перейшли в режим економії кормів. Час, коли можна було робити відводки, був дуже короткий, лише в першій половині травня, відводки в другій половині травня, коли не було ніякого медозбору, виявилися менш ефективними. Старі сім’ї, які не роїлися кілька років в умовах відсутності взятку, стали дуже закліщеними і просто припинили своє існування.

Висновок такий. Якщо ми хочемо зберегти своїх бджіл, ми повинні робити відводки кожний рік, по одному від сім’ї, у сприятливий для цього час, який може бути обмежений двома-трьома тижнями в травні – на початку червня.

Коментарі (0):