Про проблему нарощування бджіл до медозбору

Рік написання: 2011

Є певні проблеми з нарощуванням бджолосімей до медозбору. Проблеми з нарощуванням були завжди, але появилися нові моменти, яких не було раніше. Бджоли почали гірше будувати вощину, значно гірше роїтися. Сама по собі відсутність роїння не є проблемою. Але, як індикатор розвитку бджіл, вказує нам, що не все так добре з нарощуванням бджіл. Причина проблем нашого часу на поверхні – недостатнє харчування медоносних бджіл. На недавньому майстер-класі в Україні Жиль Ратіа – Президент Апімондії серед іншого сказав, що пилок із кукурудзи малоцінний для бджіл, оскільки містить тільки 2% білку. Але останніх два роки бджоли аж гудуть над плантаціями кукурудзи по центральних областях, активно збираючи пилок. Чому так? Відповідь на поверхні – недостатнє забезпечення білковою їжею. Є і інші ознаки цього. Дрібні бджоли трохи більші від мух в літній період. Збір пилку із дикоростучих злакових культур посеред літа. Нарешті, погане виділення воску в першу половину сезону. Нормальна відбудова щільників у багатьох випадках починається уже тільки з медозбором з соняшника. Ситуація, що склалася в більшості областей із забезпеченням білковою їжею, є ненормальною і потребує виправлення. Що зробити непросто, адже більшість полів зайняті під монокультурами, бур’яни витравлюються, а площа дикоростучих трав недостатня. Подібна ситуація склалася з розпадом колгоспів, коли було знищене крупнотоварне тваринництво, а разом із ним зник такий медонос як еспарцет, який був другий за значенням після соняшника і дозволяв пасічникам мати повноцінний медозбір від весни до осені в більшості медпродукуючих областей. Зі зникненням еспарцету в 90-ті роки минулого століття ситуація тільки погіршилася. Кількість сімей бджіл продовжує зростати, кількість і розмаїття дикоростучих трав скорочується. Дається взнаки здатність наших фермерів і сільгоспвиробників все успішніше боротися з бур’янами за допомогою хімії. Наприклад, у колгоспні часи помітним підтримуючим, а часто і продуктивним взятком другої половини літа був чистець білий однорічний (жабрій), який масово ріс по стерні зібраних у жнива зернових. Але тепер чистецю немає. Причина в агротехніці. Фермер часто лущить стерню на другий день після того, як скосить пшеницю чи ячмінь. Це щоб не ріс бур’ян. З точки зору агротехніки все вірно. Набув поширення і такий «агротехнічний захід», як спалювання стерні, коли разом з соломою, стернею згорає в полі і частина льотної бджоли. Ситуація стає критичною і потребує дій зі сторони пасічників. 

Останні два роки в червні складаються умови, коли в гніздах зовсім немає перги, розплід бджоли вирощують, що називається з коліс.

Ось багато говориться, що надто масово почали пасічники закуповувати пакети, це нібито тому, що нинішнє покоління пасічників розучилося робити відводки, або багатьом пасічникам просто ніколи робити відводки. Пояснення набагато простіше. Пилкове забезпечення пасік недостатнє. Якщо пасічники в умовах існуючої кормової бази з горем пополам ще можуть наростити силу сімей до медозбору, то наростити надлишкову масу бджіл для створення нових відводків вже неможливо в багатьох областях півдня і сходу. Створення нових сімей – проблема. Дехто іде на хитрість і пробує ділити сім’ї уже після медозбору із соняшника, благо осінь стала довша і забезпечує бджіл пилком краще, ніж весна і літо. Але цього не досить. До речі, розведення бджіл на заході країни можливе в тому числі і тому, що тут хороше забезпечення пилком у весняно-літній період, значно краще, ніж на сході країни, що дозволяє нарощувати велику масу бджіл, необхідну для створення пакетів.

Одне із можливих рішень: висівання медоносних трав – фацелії, синяку чи інших на полях, що належать самим пасічникам. Щоб усвідомити важливість проблеми недогодівлі бджіл розглянемо особливості харчування медоносних бджіл, тему, якій у нашій періодиці приділяють недостатньо уваги, з причини, що донедавна клімат, погода і земля вдосталь забезпечували бджіл нормальним харчуванням. Тепер не так, і це нам всім необхідно зрозуміти перед тим, як громадою постаратися виправити ситуацію. Настали кліматичні зміни – глобальне потепління, погода стала значно сухішою, що не сприяє квітуванню рослин, нарешті, хижацьке використання сільгоспугідь з монокультурами, відсутністю сівозмін і нормального балансу розорюваності земель. В більшості країн Європи третина прощ в країні зайнята лісом. Це є норма. У нас ліс займає лише 14% території країни – найнижчий показник в Європі. Але це в середньому. 94% території Кіровоградської області знаходиться під полями. Це найвищий показник в світі. Навіть колонізатори не дозволяли собі такого із завойованими землями. Все це змінило ситуацію в гіршу сторону вже в наш час.

Ми якось і не помітили, як закінчилась програма розвитку бджільництва до 2011 року. Виконання програми чисто специфічне. Ті, хто її розробляв, власне палець о палець не вдарили, щоб зробити що-небудь суттєво корисне для нашого бджільництва. Наприклад, розробити державну програму посадки медоносних дерев – липи, верби чи акації, яка б забезпечила збільшення числа сімей в Україні до 6 млн., як передбачено програмою розвитку. Число сімей у нас справді збільшилося, але це заслуга самих пасічників, а не авторів програми. Власне, збільшення числа сімей без належного забезпечення їх білковим кормом і є суть наших проблем. Власне і так зрозуміла ситуація: число сімей зростає, умови їх існування погіршуються, зокрема, забезпечення пилком.

Для вирішення наших проблем корисний іноземний досвід. З кількох причин. Світ дуже різноманітний. Дехто має умови утримання бджіл значно гірші, ніж у нас. Дехто пробував вирішувати наші проблеми (Австралія, Китай, Ізраїль). Деякі країни (Корея) досягли вражаючих успіхів по штучному створенню медоносної бази. Деякі країни приділяють значну увагу білковій підгодівлі (США, Австралія, Ізраїль). Це при тому, що у названих країнах природні умови для утримання бджіл значно кращі, ніж у нас. В США промислово випускають п’ять видів штучних білкових кормів для бджіл, пасічники просто так витрачати власні кошти на придбання дорогих кормів для бджіл не будуть. Можемо покористуватися і власним досвідом. Петро Прокопович, який зіткнувся з проблемою годівлі бджіл, подав нам приклад успішного її вирішення, коли висаджував медоноси для бджіл.

Коментарі (0):