Підсадка маток. Бджолосім'я — суперорганізм. Частина 1

Рік написання: 2017

Бджолосім'я — суперорганізм.

Погляди на процес підсадки матки досить суперечливі, як і результати такої операції. Знаменитий американський пасічник Дулітль більше ста років тому написав: «Можливо не існує жодної іншої теми в бджільництві, яка б визивала стільки суперечливих суджень, як тема підсадки матки». Одна з причин такого становища – відсутність теоретичних основ такої операції. Щоб розібратися в цьому питанні, ми повинні відповісти собі на питання: що є матка і що є бджолородина в чисто теоретичному плані. Спочатку розберемося, що таке бджолосім’я.

Спробуємо дати визначення, що таке бджолосім’я. Бджолосім’я - це велика група бджіл, об’єднаних спільним розміщенням гнізда, спільним гніздом, феромонною комунікацією, спільним вирощуванням розплоду, збором і переробкою кормів, які мають одну спільну матку і спільний запах.

З деяких пір у науці про бджіл поширилися погляди на бджолосім’ю, як на один єдиний живий організм, який отримав назву суперорганізм. При такому підході одним живим організмом - суперорганізмом вважається вся сім’я бджіл, а не окремі бджоли.

Спробуємо розібратися, де в цього суперорганізму «голова», а де «хвіст»: наповнимо поняття суперорганізм конкретним змістом.

Медоносні бджоли є соціальними, інакше - суспільними комахами. Що це означає? Бджола, як представник виду, має подвійну, навіть швидше потрійну природу. З одного боку, окрема бджола - це повноцінний самодостатній організм чи індивідуум, здатний до самостійного існування, з іншого, цілий ряд життєвих функцій бджоли можуть виконувати тільки перебуваючи в бджолосім’ї.

Тобто деякі функції бджоли здійснюють на рівні індивідууму (збір нектару і пилку),  більшість і основні - на рівні бджолосім’ї (спільне вирощування потомства - розплоду, переробка нектару і пилку, підтримання мікроклімату в гнізді), а ще деякі - на рівні популяції (роїння, осіменіння маток, розселення). Можна сказати, що нектар і пилок збирають окремі бджоли, живуть бджоли родинами, а розмножуються популяціями або пасіками. Останнє твердження потребує пояснення, тому що воно не досить усвідомлюється пасічниками. Одна окремо взята бджолосім’я розмножуватися не може. Якщо вона і виведе маток, то повноцінно осіменитися вони можуть лише при наявності трутнів із інших бджолородин. Усвідомлення цього факту є важливим для розуміння соціальності медоносних бджіл. Це стосується також теми заміни і підсадки маток.

Отже, окрема бджолосім’я живе автономно, незалежно від інших бджолородин стільки часу, скільки живе її матка. Соціальність медоносних бджіл проявляється двозначно: на рівні бджолосім’ї, на рівні популяції.

Життя бджолиної родини – два погляди на концепцію бджолосім’ї.

Одна окрема бджола, за людським виміром, живе порівняно недовго. Тривалість її життя - від одного місяця в активний період до 9 місяців під час зимівлі або в період без вирощування розплоду. Напроти, бджолосім’я живе порівняно довго, ніби вічно. Ідея безсмертя бджолосім’ї червоною ниткою проходить через всю нашу бджолярську літературу. Змінюй матку, коли вона стане старою,  підставляй свіжу вощину, своєчасно видаляй старі щільники, слідкуй за станом кормів, і вулик - в повному порядку. Ну, звичайно, кожному пасічнику добре відомо, що бджолосім’ї гинуть, іноді у значних кількостях, наприклад, під час зимівлі, від кліща і інших хвороб, від голоду, від втрати матки. Але така загибель носить ніби випадковий характер. Якщо виконуєш все вчасно і правильно, сім’я бджіл існує вічно. Такий механістичний погляд на життя бджолородини характерний для радянської науки про бджіл. Але ми, шановні пасічники, терті життям калачі і розуміємо, що в цьому кращому зі світів нічого вічного не буває. Все на світі має свій початок і свій кінець. В природі немає живих організмів, які живуть вічно. Тому існує і альтернативна теорія про життя бджолосім’ї. Ми поведемо мову про дещо інше - про природну смерть бджолиної родини. Розглянемо альтернативний погляд на життя бджолородини. Бджолосім’я, як і все живе на цій планеті, проходить ряд етапів у своєму розвитку: народження (рій в природі, відводок на пасіці), вибір місця для гнізда, заснування і відбудова гнізда, розвиток, вирощування розплоду, створення запасів кормів, перезимівля, зміна маток, вирощування трутнів, роїння, старіння, отрутневіння, вирощування трутнів трутівочною сім’єю, колапс, природна загибель. Звичайно пасічник зацікавлений, щоб бджолосім’ї були сильними і стабільно давали продукцію. Така позиція не завжди співпадає з природним станом речей. Бджолосім’я може бути продуктивною з точки зору пасічника тільки до моменту роїння. На наступних етапах свого розвитку хорошої продуктивності чекати годі. Такий альтернативний погляд на життя бджолородини був характерний для пасічників-дупляночників України в 19-му столітті.

Але що конкретно розвивається і що старіє в бджолосім’ї? Отже фактори, які обмежують тривалість життя бджолосім’ї:

  1. Матка. Матка живе 3 - 4 роки, іноді до 5 - 7. Бджоли уважно стежать і тонко оцінюють фізіологічний стан матки, і в разі необхідності замінюють її. В бджолосім’ї існує три відомі механізми заміни матки - тиха заміна, роїння і виведення рятункової матки із яєць чи личинок, віком до трьох діб. Якщо бджолосім’я не вивела матку, вона трутневіє і, отже, приречена на загибель. Цю схему необхідно доповнити наступним. Відомі ще принаймні три способи зміни матки: заліт чужої матки в безматочну сім’ю; виведення матки із яйця, відкладеного бджолою-трутівкою, яке іноді при певних умовах може виявитися заплідненим; перенесення бджолами яєць в своє гніздо з іншого гнізда для виведення матки. Перші два способи не беруться до уваги в практичному бджільництві як такі, ймовірність яких невелика, останній – чисто гіпотетичний, наявність його не доведена, хоча деяка частина пасічників впевнена, що така ситуація можлива.
  2. Щільники і гніздо. Щільники відбудовуються один раз і користуються ними бджоли постійно протягом всього життя бджолосім’ї. Але вони не можуть бути вічними. В процесі виведення розплоду на стінках комірок залишаються кокони, які з часом зменшують розмір комірок і починають впливати на розмір бджіл, які тут виводяться. Лише частково бджоли можуть підтримувати розмір комірок, вигризаючи старі кокони. Менш очевидний, але більш дієвий фактор старіння щільників – переповнення комірок заразним началом: спорами, вірусами і мікробами, що унеможливлює здорове функціонування бджолосім’ї. Нарешті, старі щільники переповнюються феромонами, що утруднює поточну комунікацію бджіл. Старіння гнізда - необоротний процес, який веде врешті до загибелі бджолосім’ї.
  3. Мед, як фактор старіння гнізда. Відомий факт, що бджоли здатні запасати велику кількість меду, особливо в наших помірних широтах. Але важливо інше - бджоли запасають при можливості завжди більше меду, ніж самі можуть спожити (до наступного медозбору), якщо їм це дозволяють зовнішні умови – погода, клімат, стан медоносної бази. Це основна риса медоносної бджоли, яка власне і експлуатується людиною (пасічником), що відбирає надлишок меду. В природних умовах ситуація дещо інша. В природі ніша під гніздо має фіксований  об’єм - це розмір дупла чи іншої ніші, де бджоли будують гніздо. Помічено, що в природі бджоли охоче оселяються в природні ніші об’ємом 50 - 60 л. Або просто такий фактор, як механічна міцність воскових щільників, яка не дозволяє необмежено збільшувати гніздо, якщо чисто гіпотетично – ніша під гніздом буде достатньо велика. Той факт, що бджоли заготовляють меду більше, ніж самі можуть спожити, означає, що гніздо з часом переповнюється медом, і в бджіл скорочується, а потім зовсім зникає простір для вирощування розплоду. Варто відмітити, що бджоли збирають меду завжди більше, ніж їм потрібно для виживання – інакше бджолиний рід просто вимер би. Бджоли зроюються, переходять на вирощування трутнів, бджолосім’я трутневіє і врешті гине. Це закономірний процес. Існує протиріччя між здатністю бджіл запасати більшу, ніж їм потрібно для прожиття кількість кормів і конечністю гнізда, яке вони можуть побудувати і утримувати. Чим старіше гніздо, тим більше в ньому меду, тим привабливіше воно для ворогів і шкідників бджіл. У старому гнізді накопичуються хвороби, що зрештою і приводить бджолосім’ю до занепаду, і потім – до загибелі.
  4.  Загибель бджолосім’ї в результаті нападу. Бджоли-злодійки, проникнувши в чуже гніздо, вбивають в першу чергу матку. Сім’я припиняє своє існування. І таку загибель можна вважати природною. Якщо сімей стає багато, якщо в навколишньому середовищі стає недостатньо медоносних ресурсів, бджоли вдаються до нападів і крадіжок -  вмикається таким чином механізм самоскорочення сімей в природі.

Нарешті, певну роль у природному старінні бджолосім’ї може відігравати медоносна база. Критичний момент тут – стан бджолосім’ї після того, як вона відпустила кілька роїв у період роїння. Така сім’я може продовжити своє існування, вивівши матку, або стати трутівкою. Часто цей вибір залежить від медоносної бази. Якщо вона достатня для прогодівлі збільшеного в результаті роїння числа сімей, в такій сім’ї виводиться остання ройова матка, яка і продовжить рід у старому гнізді. Якщо медоносна база обмежена, сім’я трутневіє і переходить у свій наступний природний статус, який зрештою і веде її до загибелі.

Отже, випадкова втрата матки, старіння гнізда і переповнення його медом, накопичення шкідників і хвороб, напади, стан медоносної бази приводять бджолосім’ю до занепаду і загибелі. Реально причиною загибелі може бути один із наведених факторів або комбінація їх. Отрутневіння і загибель бджолородин є такими ж природними, як і їх народження. Але всі названі фактори, які визначають вік бджолородини з точки зору пасічника, є нібито випадковими, а отже - керованими. Виникає питання: якщо ми будемо штучно замінювати маток на молодих, відбирати надлишок меду і змінювати щільники в гнізді на свіжу вощину, оберігати бджіл від нападів - чи буде бджолосім’я існувати вічно? Очевидно ні, тому що, ймовірно, існують і інші фактори старіння бджолосімей, які нам невідомі, наприклад, накопичення феромонів в гнізді. Питання можна перефразувати так: чи існує абсолютний фактор (фактор старіння), який веде до старіння бджолосім’ю, крім названих? Наскільки нам відомо, відповіді на це питання в науці тепер немає.

Отже, бджолосім’я (як і окрема бджола) народжується, відбудовує гніздо, вирощує розплід, росте, досягає зрілості, заповнює гніздо медом, роїться, старіє, трутневіє, вирощує трутневий розплід, занепадає, нарешті вмирає. Такий природний біологічний життєвий цикл бджолосім’ї. Такий погляд на життя бджолосім’ї допоможе нам краще зрозуміти процеси, які відбуваються при підсадці маток.

Коментарі (0):