Памʼяті Олександра Комісара

Рік написання: 2022

Середина бджолярського сезону. Цвіте липа. Гуде пасіка. Рояться бджоли. Але Саша всього цього вже не побачить. Олександр Комісар, наш відомий вчений, кандидат біологічних наук, бджоляр, почесний пасічник України, маткар, журналіст, автор книжок, пішов із земного життя 16 червня 2022 року в Києві. З його відходом закінчилася ціла епоха в нашому бджільництві.

Народився Комісар Олександр Данилович 19 листопада 1949 року в селі Віри Білопільського району Сумської області.  Після закінчення середньої школи вступив до престижного Харківського державного університету і здобув фах інженера за спеціальністю ядерна фізика.

Оскільки обидва його діди були пасічниками, то до бджільництва Сашко долучився рано. Ще зі шкільних років він спостерігав за бджолами, допомагав діду на пасіці, а теорію вивчав за енциклопедією Рута видання 1934 року. За словами Комісара, вже у восьмому класі діди подарували йому перший вулик. Так відбулося становлення Комісара як пасічника, і з тих часів з бджолами він вже не розлучався. Ще під час студентства, восени 1971 року, Комісар відвідав XXIII Міжнародний конгрес з бджільництва, який вперше відбувався в Москві, де мав можливість спілкуватись з корифеями науки про бджіл.

Після закінчення університету в 1972 році Комісара, як молодого спеціаліста, розподілили до Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Академії Наук УРСР. Тут сталася його «випадкова» зустріч з керівником Лабораторії фізіології поведінки комах Інституту зоології Леонідом Івановичем Францевичем (нині член-кореспондент НАН України), який прийшов попрацювати з препаратами органів чуття бджоли на кращому в Києві електронному мікроскопі. Він був дуже здивований обізнаністю інженера-фізика з внутрішньою будовою бджоли і доклав зусиль для переводу Комісара до своєї лабораторії. Таким чином поєдналися наукові дослідження у відомому академічному закладі та практична робота на власній пасіці. Поєднання теорії з практикою — характерна риса роботи Комісара в бджільництві. Рубіжні етапи роботи в Інституті зоології: захист дисертації «Оптимізація умов, що забезпечують виживання медоносних бджіл під впливом екстремальних факторів» на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук і робота по чорнобильській тематиці. Комісар неодноразово бував в Чорнобильській зоні, де виконував наукові роботи, зокрема, по дослідженню впливу радіації на бджіл та продукти бджільництва. Він був ліквідатором третього ступеня. Звичайно, робота в зоні радіаційного забрудненням нікому не додає здоровʼя. В Інституті зоології важливу роль в становленні Комісара як вченого відіграв Іван Олексійович Левченко - відомий дослідник поведінки бджіл.

На початку нульових років Комісар працював викладачем на кафедрі бджільництва Національного університету біоресурсів та природокористування України, був керівником дипломних робіт, закінчив курс докторантури і підготував докторську дисертацію, яка не була захищена через проблеми зі здоров’ям.

Після завершення роботи на кафедрі бджільництва, Комісар продовжував займатися науковою роботою на власній пасіці, а також аналітикою у бджільництві, публікував статті та книжки, читав лекції, приймав участь у наукових зібраннях. Його діяльність в цей період ніхто не фінансував. Все робилося за власні кошти. Наукове співробітництво Комісара з Інститутом бджільництва і кафедрою бджільництва не склалося через розбіжність у світогляді, у підходах до того, як має формуватися співпраця наукового та практичного бджільництва, про що тепер можна лише пожалкувати.

Був ще епізод в науковій роботі — спроба створити Лабораторію біотехнологій. Але без належного фінансування проект довелося згорнути.

Серед значущих наукових здобутків Комісара: створення нової технології зимівлі бджіл — високотемпературна зимівля при мінімальному споживанні кормів; розробка багатомісних нуклеусних вуликів для виводу маток, яка мала своїм наслідком те, що подібні вулики у різних варіаціях і дотепер використовуються пасічниками у практичній роботі при виведенні маток і розведенні бджіл. Можна назвати, наприклад, вулик Паламарчука для утримання і зимівлі чотирьох нуклеусів в одному корпусі.

Комісар ввів у бджільництво декілька нових понять: високотемпературна зимівля, навколольоткові бортики, брусковий мед, надставка еке для отримання щільникового меду, приєднувальні комірки на щільнику. Вивчав орієнтацію бджіл, особливості сприйняття кольорів бджолами, на основі цього подав нові рекомендації для фарбування вуликів та біляльоткових орієнтирів.

Комісар займався розведенням поодиноких бджіл — осмій. Осмії — перспективні бджоли для запилення садів та тепличних культур. Комісар був одним з провідних сучасних спеціалістів по розведенню осмій в Україні. Він цікавився також розведенням джмелів, але ця робота не отримала подальшого розвитку.

Один з напрямків роботи Комісара — журналістика. До 1990-го року в Україні не було журналів по бджільництву. Єдина можливість для публікацій — всесоюзний журнал «Пчеловодство». Перша публікація Комісара — стаття «Улей для зимовки нуклеусов», журнал Пчеловодство» №10 за 1977 рік. Згодом, вже після 1990-го року, коли у нас появилися свої часописи, Комісар широко публікується на сторінках видань «Український пасічник», «Пасіка». Коли відкрилися кордони після розпаду союзу, Комісар, чи не перший в нашій бджолярській спільноті, почав друкуватися в престижних зарубіжних наукових журналах. Вершиною його журналістики є робота в журналі «Бджолярський круг» в якості наукового редактора. Журнал проіснував тільки 10 років, але залишив яскравий слід у нашому бджільництві, в тому числі і завдяки участі Комісара в його виданні. Всього Комісар опублікував понад 300 статей на теми бджільництва.

О. Д. Комісар написав і видав чотири книги:

  • «Высокотемпературная зимовка медоносних пчел», Киев, 1994;
  • «Многоместные нуклеусные и микронуклеусные ульи» Киев, 1997;
  • «Современные технологии промышленного производства маточного молочка и вывода пчелиных маток», Киев, 2011;
  • «Матководство: от маточника к плодной матке», Киев, 2013.

В ті часи, коли інтернет і ютуб були менш поширені, статті і книги цінували і читали. Вони були чи не єдиним джерелом інформації для пасічника. Всі книги Комісара є оригінальними, це результат його власних розробок і напрацювань. Крім книги про зимівлю, яка вийшла тиражем в 16 тисяч, всі вони вже стали бібліографічною рідкістю. У Комісара були плани про перевидання книги про отримання маточного молочка  з урахуванням нових даних. На жаль, вони залишилися нереалізованими.

Окрема тема — участь Комісара в Конгресах Апімондії, міжнародних семінарах, симпозіумах і конференціях. Тут Олександр Данилович не лише знайомився з міжнародним бджільництвом, але знайомив міжнародну спільноту з нашими досягненнями. Після 1990-го року, коли відкрилися кордони, він брав участь більш ніж в 10-ти Конгресах Апімондії, на які він їздив за власні кошти і ніколи не був пасивним глядачем. Він готував доповіді для участі в науковій програмі. Так, наприклад, він зробив ключову доповідь на комісії по біології бджіл на Конгресі Апімондії в Лозанні (Швейцарія) в 1995 році. Там він був єдиним делегатом з України. В 1997 році на Конгресі в Антверпені (Бельгія) Комісар демонстрував свій багатомісний нуклеусний вулик. Конгрес Апімондії в Канаді 2019 року став для Комісара найвищим досягненням в цьому плані. Там він зробив три наукові доповіді. Чи може ще хтось з наших науковців похвалитися такими здобутками?

Крім участі у Конгресах, на запрошення пасічницьких організацій Комісар відвідав з лекціями Польщу, Словаччину, Францію, Латвію, Грузію, Естонію, Казахстан, Молдавію, а також багато областей України.

Саша безкорисливо ділився своїми знаннями і вміннями з рядовими пасічниками. В ті часи інформація була дефіцитом. Знайомлячись з досягненнями світового бджільництва, Комісар започаткував нову цікаву роботу з пасічниками — проведення семінарів з місцевими спілками пасічників під девізом «Нове у бджільництві». При цьому чимало новинок зарубіжного бджільництва стали надбанням і наших пасічників. Наприклад, після однієї з поїздок у Францію, Комісар розповів нам про заставну дошку Марка Гійоме на основі фольгоізолу, яка краще тримає тепло гнізда при зимівлі бджіл. Тепер багато пасічників користуються цим нововведенням, але вже мало хто знає, що в нас воно започатковане саме Комісаром.

Проведення семінарів, книги і статті Комісара зробили його відомим серед пасічників. Його публічна діяльність сприяла консолідації спільноти пасічників України, як єдиного цілого. Адже свої семінари Комісар проводив не лише в Києві, але і в багатьох містах і містечках країни. Проте, особливе місце в житті Комісара займав Харків - місто, де він навчався в університеті. Його семінари перед великою виставкою у Харкові стали тут традиційними.

Завдяки таким семінарам відбулося моє особисте знайомство з Комісаром, якого я, звичайно, вже знав по його першій книзі і публікаціях в журналі «Пчеловодство». Саме Комісар заохотив мене читати зарубіжну літературу і писати статті по бджільництву, він ділився зі мною своїми книгами і журналами, за що я йому вдячний.

По багатьох питаннях у бджільництві Комісар мав власну обґрунтовану думку і обстоював свої погляди навіть тоді, коли вони не співпадали з думкою більшості. Так, Комісар був прихильником розведення кавказьких бджіл, вірніше їх помісей з українськими, на наших пасіках, мав багаторічний досвід роботи з ними, хоча таку його позицію багато наших пасічників не поділяли.

Попри непримиренність і безкомпромісність у дискусіях і твердість у відстоюванні своїх поглядів, Саша був доброю і скромною людиною. Таким він і запамʼятається нам. При написанні статті про нього виявилося, що багатьох деталей його біографії ми не знаємо. Саша не любив про себе розповідати.

Виконуючи волю покійного, Олександра Комісара поховали в селі Іванівка Великописарівського району Сумської області, де поховані його батьки.

Коментарі (0):