Оксимель – забутий засіб в апітерапії

Рік написання: 2020

Оксимель - ліки з медом і оцтом, або оксимель - це лікарський сироп з меду та оцту. Будучи приналежним до провідних засобів медицини протягом щонайменше 2500 років, як самостійна дозована форма ліків, оксимель, поза сумнівом, є одним з найважливіших і цікавих апітерапевтиків в історії медицини.

 Етимологія слова оксимель відносить нас до античної Греції, звідки очевидно і походить ця назва. Назва «оксимель» означає грецькі терміни кислий (ὀξύς, окси) і мед (μέλι, мелі) і означає кислий мед або кислий сироп. Українською мовою назва звучала би – оцтомед. В епоху Ренесансу, коли засіб був особливо популярним, його назва вживалася переважно латиною – oxymellus або oxymellis.  Оксимель може бути і ліками, і медовим напоєм, про що ми скажемо нижче. Назва напою «оксимель» відносить нас до античної традиції медоваріння в ряду напоїв зі спорідненими назвами, такими як, гідромель (сусло мед з водою), чи меломель (сусло мед із соком). Назва продукту точно вказує на місце його походження – античну Грецію, хоча з цим погодяться не всі. Оксимель – ліки, до наших часів дуже популярні на сході, зокрема, в Ірані. І тут вважають, що саме в древній Персії виник цей продукт. Зважаючи на простоту рецепту і доступність інгредієнтів, можна припустити, що такий продукт не раз з’являвся в різні епохи і в різних народів.

Протягом історії використання оксимелю зафіксовано кілька тисяч фармакологічно активних лікарських форм. В епоху промислової революції оксимель почав повільно зникати з фармакопеї і на сьогодні цей оригінальний апітерапевтикум багато в чому вже невідомий сучасному пацієнту, принаймні в нас і в західному світі. Ним лікували хворих протягом тисячоліть, зокрема, такі відомі лікарі, як  Гіппократ Кос (460-370 рр. до н.е.), Гален Пергамський (129-216 рр.) та Гільдегард фон Бінген (1098-1179 рр.). 

Просто суміш меду і оцту вже є фармакологічно активною і має назву Oxymel simplex (простий оксимель). Також задокументовано численні фітотерапевтичні засоби, до яких входили крім меду і оцту також лікарські рослини або їх збори.  Оксимель може вирішити безліч наших проблеми зі здоров'ям. Дітям та дорослим оксимель забезпечує доступ до природних ліків, орієнтованих проти хвороб, завдяки простому використанню, безпечному поєднанні інгредієнтів та відсутності побічних дій. 

Можливі програми для застосування Oxymel: було зафіксовано численні традиційні терапевтичні показання щодо оксимелю, включаючи респіраторні захворювання, такі як риніт, синусит, тус, бронхіт, астма, алергічні реакції, пірексія, порушення травлення; такі як гастроентерит, діарея, рефлюкс, інтоксикація, коліки, хвороба Лебергаллену, ацидоз, блювання, запори, диспепсія, ниркова недостатність, затримка сечі, рани на шкірі, психосоматичні розлади  - такі як депресія, тривожні розлади та безсоння. 

Як фармацевтичний розчинник, оксимель є прекрасним екстрагентом і консервантом і пропонує альтернативи безалкогольним фітоекстрактам, педіатричним лікарським засобам, сиропам від кашлю, гіркотам та засобам для догляду за ранами.

Оксимель  у вигляді харчових добавок особливо ефективний як ізотонічний засіб, де його можна використовувати для підвищення спортивних показників, у геріатрії, зневодненні після блювоти, діареї та лихоманки, а також спалахів гарячки. У галузі медичного голодування та детоксикації після лікування хімпрепаратами,  оксимель є доречним засобом для виведення шлаків та продуктів обміну речовин з організму людини.

Оксимель - це продукт, де перетинаються технології апітерапії і медоваріння. На сході, де вживання звичайних алкогольних напоїв забороняє релігія, оксимель використовують як напій з відповідним дозуванням.

За простотою виготовлення, за широким спектром дії, за терапевтичними властивостями оксимель має всі підстави, щоб бути таким же поширеним засобом в апітерапії, яким є, наприклад, настоянка прополісу. До речі, про настоянки прополісу. Є розчини прополісу на спирті, на самогонці, на воді, на молоці. Так само ми можемо зробити настоянку прополісу на оцті, добавити туди мед і отримаємо лікарську форму, яка поєднує оксимель з прополісом.

У сучасному світі оксимель продовжує бути поширеним засобом в апітерапії, натуропатії, народній медицині ряду країн. Є книги і публікації на тему застосування оксимелю, але переважно на регіональних мовах, не на англійській. В цьому вбачається деяка протидія апітерапії зі сторони офіційної медицини. Більшість теперішніх застосувань оксимелю в сучасному світі носять, так би мовити, неофіційний характер.

Наприклад, в Німеччині вийшла з друку «Велика книга про оксимель. Ліки з меду і оцту».

ЇЇ автор - Габріела Недома (G. Nedoma) з Австрії, відомий на заході автор книг на теми натуропатії. Їй же належить постерна доповідь «Оксимель – ліки з меду і оцту» на останньому Конгресі Апімондії в Канаді, єдина доповідь на цю тему на Комісії з апітерапії.

В нашій апітерапії такий засіб як оксимель зовсім невідомий. Ця обставина виглядить дещо загадково, враховуючи, що апітерапія в Україні набула значного розвитку і поширення. Можна сказати, що наша апітерапія займає лідируюче місце в світі по багатьох позиціях. На цьому тлі ще менш зрозумілим стає повна відсутність оксимелю в засобах нашої апітерапії. Таку ситуацію не можна пояснити лише закритістю від світу в радянські часи, адже відродили наші пасічники медоваріння, спираючись лише на власні ресурси, не маючи інформації про досвід медоваріння у світі. 

Одне з можливих пояснень – це технологія оцту. Оцет – це водний розчин 3 – 12% оцтової кислоти СН3СООН. Оцет, що в нас споживається, переважно синтетичний, виготовлений з нафти чи деревної целюлози. Нічого лікувального в такому продукті немає, і в багатьох країнах він заборонений для вживання в їжу. Допускається його використання лише для технічних цілей. В їжу вживається оцет, отриманий способом природної ферментації з натуральної сировини, – яблук, винограду, інших фруктів, до речі – меду, навіть з квасу чи горілки. В минулому оцет був продуктом чисто домашнього виготовлення. 

Наші знання про користь яблучного оцту, як і наша апітерапія теж, почалися переважно з книги Джарвіса «Мед і інші натуральні продукти». Тепер багато пишуть про користь для здоров’я яблучного оцту. Напроти, синтетичний оцет – досить шкідливий для здоров’я продукт. Хоча до їх складу входить одна і та ж сама оцтова кислота. Мені не вдалося знайти в літературі відповіді на питання: чи має молекула оцтової кислоти, отримана різними технологіями, відмінності у стереобудові.

Саме такий органічний оцет використовується при виробництві оксимелю. Дуже сумнівно, що суміш синтетичного оцту і меду буде мати який-небудь лікувальний ефект. Проблема в тому, що в торговельній мережі різні види оцту - це переважно продукти хімічної промисловості, навіть якщо на етикетці написано, що це яблучний чи виноградний оцет. Часто яблучний оцет в торговій мережі – це синтетичний, з добавкою яблучної есенції. Органічний продукт – недешевий.

Вихід один – виготовляти оцет самостійно для власного вживання. Це нескладно і недорого. Але майте на увазі. Якщо ви займаєтеся медоварінням, то дуже важко уберегти медове вино від оцтово-кислих бактерій, які можуть поширюватися через повітря і легко заражати інші медові напої.

Лише органічний оцет домашнього виготовлення можна змішувати з медом для отримання оксимелю.

Щодо рецептури оксимелю. В найпростішому випадку змішується мед з яблучним чи виноградним оцтом у співвідношенні 1:1, суміш закривають пластиковою кришкою і зберігають у холодильнику протягом півроку, вживаючи по необхідності. Такий рецепт є базовим, його запропонував ще Гіппократ за 400 років до н. е. Звичайно, є маса складніших рецептів, коли до простого оксимелю додаються лікарські трави і інші добавки. Відпрацювання рецептури і дозування – то справа апітерапевтів і використання літературних даних з інших країн, де оксимель більш поширений, – інтернет в поміч. 

Звичайно, застосовувати оксимель для лікування тих чи інших хвороб можна лише після консультацій з лікарем. 

 

 

Коментарі (0):