Нове випробовування для українських бджіл

Рік написання: 2008

Останні два роки увага пасічників усього світу прикута до так званої хвороби зникнення бджіл. Початково виявлена у Франції, тепер вона поширилася у багатьох країнах – США, Канаді, Німеччині, Італії. Зовнішні прояви хвороби – бджоли залишають гніздо, часто розплід і рамки з кормом і зникають невідомо як і чому. Часто гинуть сильні і продуктивні сім’ї.

Як вдалося ідентифікувати хворобу? В названих країнах добре поставлена статистика і облік у бджільництві. Завжди відомо скільки в країні бджіл з точністю до вулика, скільки бджіл загинуло в зимівлю з точністю до сім’ї, з якої саме причини загинули і т. д. Тому, коли виявилося, що деякий відсоток (20 – 30%) осінньо-зимових втрат бджіл ідентифікувати з відомими причинами неможливо, заговорили про нову хворобу – зникнення бджіл. Причина хвороби невідома, і виявлення цієї причини чи не найактуальніша поточна проблема світового бджільництва.

А чи є хвороба зникнення бджіл в Україні? На офіційному рівні нібито й немає. А якщо є? Вияснити це питання неможливо по одній простій причині – у нас немає обліку у бджільництві. Ці цифри, що іноді виникають у пресі про кількість бджіл в країні – оціночні, іноді липові, реальну цифру стосовно кількості бджолосімей у країні не знає ніхто. Якщо ми не знаємо скільки в країні сімей, ми не можемо знати скільки їх загинуло протягом зимівлі і вже зовсім нереально знати – від чого саме загинули.

На нашу думку, хвороба ця в Україні є, і від неї щорічно гинуть сотні тисяч сімей. Які підстави так вважати, адже на статистичні дані у своїй гіпотезі ми опиратися не можемо, за відсутності останніх. Лише факти, нехай окремі, розрізнені і неповні дані. 

  1. В селі Раківчик Коломийського району восени 2007 року загинули майже всі бджоли. Осінні зльоти окремих сімей поширені всюди. Явище це відоме українським пасічникам уже майже 10 років. Бджоли зникають з вуликів, залишаючи корми, іноді розплід – картина, аналогічна діагнозу, який ставлять у випадку хвороби зникнення бджіл у США.
  2. Почали гинути сім’ї у пасічників досвідчених і професійних, які десятиріччями успішно тримали і зимували бджіл. Тут неможливі пояснення типу неправильної загодівлі на зиму чи несвоєчасної обробки проти кліща.

Ми не можемо дослідити причини зникнення бджіл в цілому, але вкажемо на одну ймовірну причину цієї хвороби в Україні. Ріпак і хімічні обробки цієї культури можуть бути причиною зникнення бджіл на пасіках країни. Ріпак обробляють проти тлі і ріпакового квіткоїда під час цвітіння, отруюючи при цьому і бджіл. В світі проблема захисту бджіл при обробці ріпаку вирішена. В Європі ріпак обробляють хімікатами, малотоксичними для бджіл, часто ще до квітування. Використання інших хімікатів заборонено законом. В Польщі ріпак обробляють лише вночі і хімікатами, які діють лише дві години. Отруєння бджіл при такому підході дуже малоймовірне. Якщо подібне все-таки станеться, проти порушників передбачені штрафні санкції, дуже немалі, другий раз травити бджіл бажання не буде.

Ситуація в Україні принципово інша. У нас висока розораність земель -  до 80% в цілому по країні, а в окремих областях - до 95% - найвищий показник у світі. В США, для прикладу, – 20%. Такі показники суперечать здоровому глузду. Хімічні обробки сільгоспугідь в таких умовах приводять до того, що протруюються не лише поля, але й населені пункти, лісосмуги (почастішав падіж домашніх тварин, які споживали траву із лісосмуг), ставки, річки і бджоли заодно.

Ситуація набирає загрозливих масштабів в світлі того, що останній рік ріпаку посіяно особливо багато, за приблизними даними – 3 – 4 млн. га. 

На ринку хімзахисту рослин циркулюють різні хімікати. Окрім офіційно дозволених, є завезені з порушенням законодавства, контрабандні, давно зняті з виробництва і заборонені в Європі. Вони небезпечні не тільки для бджіл, але і для людей. Частина їх виготовлена в Китаї, часто така отрута супроводжується етикеткою, що хімікати є малотоксичними, що не відповідає дійсності. Звичайно, є у нас і малотоксичні, безпечні для бджіл препарати, але вони дорожчі, не всі фермери готові за них платити.

Дієвого контролю за використанням хімікатів немає. В цьому сенсі нашому бджільництву загрожує серйозна небезпека в цьому році. Посіви ріпаку виросли в десятки разів в 2008 році. Ріпак – це палиця з двома кінцями: з одного боку, ми можемо сподіватися на медозбори, досі небачені в нашому бджільництві, з іншого – сотні тисяч бджолосімей загинуть під час хімобробок ріпаку, ще сотні тисяч загинуть в наступну зимівлю від отруєних кормів. Зарадити цьому нічим, виходу із даної ситуації не видно.

Закон України про бджільництво не працює в даному випадку. Важко довести рядовому пасічнику, що його бджіл отруїли, а якщо це і доведено, то неможливо стягнути збитки з винуватців трагедії. Часто фермери - найзаможніші в селі люди, яким в рамках нашого правосуддя нічого не вартує довести, що ніяких бджіл вони не отруювали.

І взагалі, постановка питання в законі принципово невірна. Спочатку бджіл мають отруїти, потім закон передбачає якісь дії по відшкодуванню збитків. Це може бути коректним, якщо потерпають окремі сім’ї, якщо отруєння буде масовим, як передбачається в цьому році, то відшкодувати збитки неможливо, навіть теоретично. Бджіл не повернеш. Коректним було би передбачити в законі неможливість отруєння бджіл в принципі, так, як це вже зроблено в Європі. 

Непереконливим є і інше положення закону – попередження про обробку пасічників за кілька днів до обробки. Більшість наших пасік стаціонарні. Вивезти бджіл куди-небудь у пасічника немає можливості. Та і вивозити особливо нікуди, адже ріпак росте скрізь. Ізоляція бджіл у вуликах на період обробки - неефективний прийом, шкода від нього інколи більша, ніж від самого отруєння, про це відомо ще з радянських часів. 

Нашим бджолам загрожує серйозна небезпека. Попередити пасічників – це поки що єдине, що ми можемо.

Коментарі (0):