Рік написання: 2024

Імʼя Георга Демарі, як і його метод контролю роїння, добре відомі пасічникам, але мало хто знає, що існує кілька методів Демарі, і не всі вони стосуються власне боротьби з роїнням, а сам метод пройшов довгий шлях у своїй еволюції.

Протиройовий метод Демарі.

Покроково метод можна описати так. Матка локалізована в нижньому корпусі вулика на рамці, яка містить четверть рамки відкритого розплоду або менше. Це важливо - залишити матку в нижньому корпусі з невеликою кількістю розплоду. Решта рамок у нижньому корпусі - порожні щільники, а деякі - зі штучною вощиною. Таким чином, матка має досить простору для відкладання яєць у нижньому корпусі. Поверх першого корпусу кладеться роздільна решітка, а поверх неї ставиться другий корпус, куди переноситься весь розплід, за винятком однієї рамки, яка з маткою залишилася в нижньому корпусі. При необхідності можна поставити зверху ще й третій корпус при достатньому надходженні взятку.

В деяких варіантах опису методу Демарі на нижній корпус ставиться один-два магазини на піврамку - для використання медозбору, а вже зверху - корпус з розплодом. Очевидно така конфігурація вулика надійніше убезпечувала бджіл від роїння.

Подібне розділення матки і її розплоду є суттєвим, щоб припинити всі намагання сімʼї готуватися до роїння, а сила сімʼї від такої операції не зменшується. Проте, бджоли у верхньому корпусі можуть відчувати осиротіння, і ними будуть закладені рятункові маточники. Тому пасічник через тиждень повинен оглянути верхній корпус і видалити всі маточники, щоб не допустити виходу рою. Такий метод досить ефективний в боротьбі з роїнням, але він вимагає багато роботи зі сторони пасічника, що є недоліком методу.

Згодом появилися варіанти методу, при яких матка в нижньому корпусі локалізувалася взагалі без розплоду.

Або ще один варіант методу, коли рамки з розплодом розділялися: запечатаний розплід переносився у верхній корпус - над роздільною решіткою, а матка і весь відкритий розплід залишався в нижньому корпусі. Очевидно це робилося і для того, щоб бджоли у верхньому корпусі не могли закласти маточники на відкритому розплоді.

Саме в таких варіантах метод Демарі описується в наш час. Але початкова схема методу була дещо інакша і в значній мірі відмінна від того, як ми знаємо цей метод в наш час.

Метод Демарі, як спосіб використання коротких, але сильних медозборів.

Метод Демарі був вперше опублікований в "Щотижневому бджолярському журналі" в США за 24 вересня 1884р., який згодом виявився таким популярним, і який тепер носить його імʼя. Але початкова редакція методу дуже відрізняється від її нинішнього трактування і стосується в першу чергу зовсім не боротьби з роїнням, а використання ранніх сильних, але коротких взятків. Далі подамо опис початкового методу Демарі так, як його описував сам автор.

Метод стосується в першу чергу півночі США, де сезон досить короткий, при наявності довгої і холодної зими, що створює певні проблеми, як для нарощування бджіл до медозбору, так і у використанні самих медозборів.

Метою створення методу було уберегти бджіл від небажаного роїння і використати силу сімей для раннього короткого, але сильного медозбору з конюшини.

В рамках створення методу був намір задіяти бджіл без матки і вирощування розплоду на короткому і сильному медозборі. В ті часи вважалося, що бджоли без матки протягом короткого і сильного медозбору зберуть більше меду, ніж бджолосімʼя, яка на медозборі має матку і вирощує розплід. Така точка зору збереглася з часів утримання бджіл в нерозбірних вуликах. На час появи методу Демарі технології утримання бджіл в розбірних вуликах ще не були розроблені належним чином, оскільки пройшло зовсім небагато часу з моменту винайдення рамкового вулика Лангстротом.

Втім, відбір матки на медозбір в умовах обмеженої медоносної бази або перенасичення місцевості бджолами працює і тепер. Медозбір в таких умовах більший, якщо на короткому медозборі бджоли не вирощують розплоду.

Метод Демарі, так як його описував сам автор, стосувався використання раннього і сильного взятку і заодно запобігав роїнню бджіл. Тобто, акцент робився саме на використання взятку, контроль роїння був на другому плані.

Послідовність операцій з бджолами була наступною.

1. На початку активного сезону бджіл доглядали по установленій на пасіці схемі. Коли бджоли починали виявляти ознаки підготовки до роїння, починали поділ сімʼї. Старий вулик відставляли в сторону, а на його місце ставили новий.
2. В новий вулик переносимо одну рамку з відкритим розплодом, який тільки що вилупився із яєць, і частину рамок із медом. Решту місця в гнізді нового вулика заповнюємо порожніми рамками і рамками з вощиною.
3. Рамку з маткою залишаємо в старому вулику. В новий вулик струшуємо бджіл із кількох рамок із старого вулика. Бджіл можна струсити безпосередньо на гніздо або перед льотком нового вулика, на прилітну дошку, щоб вони могли зайти в льоток нового вулика самостійно.
4. Старий вулик ставимо поряд із новим, під прямим кутом до нового. Старий вулик можна прикрити на день-два шматком тканини, щоб замаскувати його. Це робиться для того, щоб більшість льотних бджіл ввійшли в новий вулик.
5. Ми розділили старий вулик таким чином, що новий вулик містить майже всю льотну бджолу із старого вулика, достатню порцію молодих бджіл (яких ми струсили), щоб вони могли відбудовувати рамки з вощиною і одну рамку з наймолодшим розплодом. Старий вулик буде містити матку, весь розплід, частину молодих бджіл, достатню, щоб доглядати розплід і незначну частину льотних бджіл.

Бджоли в новому вулику закладуть маточники на рамці з розплодом і будуть активно працювати на медозборі. Через 5 - 6 днів старий вулик починаємо підсовувати поступово до нового, так, щоб згодом їх льотки були якомога ближче один до одного. За цей час бджоли в старому вулику посиляться достатньо, оскільки в ньому на момент поділу було багато запечатаного розплоду. Бджоли зі старого вулика також вже можуть працювати на медозборі. Маточники в новому вулику повинні бути видалені, а в новий вулик поставлена ще одна рамка з молодим розплодом.

Коли вся небезпека роїння закінчується, приблизно через 10 днів, старий вулик повертаємо на його місце і ставимо поверх нового вулика. Бджоли обʼєднуються і таким чином медозбір закінчує вже обʼєднана сімʼя.

І, як вдосконалення методу, вулики - старий і новий ніяк не розʼєднуються. Просто на новий вулик ставиться один-два магазини на піврамку, а поверх нього ставиться старий вулик з маткою і розплодом. Решта робіт — так, як це описано вище.

Зміни до методу Демарі.

Очевидно ідея методу працювала, тому метод згодом зазнав змін і був вдосконалений. Спочатку в 1892р. сам автор відмовився від поділу сімʼї на два вулика. Всі операції виконувалися в одному вулику, але в двох корпусах. Гніздо ділили таким чином, що у верхній корпус піднімали всі рамки з розплодом і маткою, а в нижньому під роздільною решіткою залишалася одна рамка з молодим розплодом і всі льотні бджоли.

Наступне вдосконалення відбулося в 1894р. У верхній корпус переносився весь розплід, але матка залишалася в нижньому корпусі. Крім того, у верхньому корпусі облаштовувався верхній льоток, щоб через нього могли вилітати трутні і мертві трутні не накопичувалися поверх роздільної решітки.

Нарешті, третій варіант методу опублікований в 1895р. В цьому варіанті рамки з розплодом розділялися: всі рамки із запечатаним розплодом переносилися в верхній корпус, а в нижньому - залишалася матка і всі рамки з відкритим розплодом. Відкритий розплід не стимулює бджолосімʼю до переходу в ройовий стан, тому його можна не видаляти з гнізда.

У другому варіанті методу ми подали його опис так, як це зробив сам Демарі. Як бачимо, згодом метод був вдосконалений, але деякі вдосконалення методу виконані вже іншими пасічниками. Так, матка з однією рамкою розплоду залишалася в новому гнізді, а сам розплідний корпус почали ставити поверх порожнього корпусу, де залишалася матка і лише одна рамка розплоду. Очевидно, згодом виявилося, що в рамковому вулику бджоли краще працюють на медозборі, коли матка залишається в гнізді, а не видалена з нього.

Очевидно, якщо просто корпус з розплодом поставити поверх нижнього порожнього з маткою і однією рамкою розплоду, то це не завжди вбереже бджіл від роїння. Тому виникли і інші варіанти методу Демарі.

Так, поверх нижнього порожнього корпусу з маткою і однією рамкою розплоду ставилися два магазини на піврамку, а корпус з розплодом ставився поверх вулика. Таке віддалення розплідного гнізда від матки мало наслідком, що бджоли закладали маточники у верхньому корпусі навіть якщо вони не мали наміру роїтися. Тому, через 7 днів належало оглянути всі рамки верхнього корпусу і видалити всі рятункові (свищові) маточники.

Сам Демарі в початкових варіантах методу матку залишав у верхньому корпусі разом з розплодом, а вдосконалення його методу виникли пізніше, коли виявилося, що наявність матки в гнізді більше сприяє медозбору, ніж її відсутність.

Варто зазначити, що застосовувати метод Демарі для контролю роїння потрібно до появи маточників. Якщо маточники вже появилися в розплідному гнізді, то розширення гнізда по методу Демарі може і не спрацювати.

Ймовірно, автором одного з вдосконалень методу був Сімінс. В "Методах пчеловождения" Шимановського цей метод описаний, як метод Сімінса, натомість імʼя Демарі не згадується зовсім, в американській літературі ситуація зворотня: там всі варіанти методу називаються методом Демарі, в цьому проявляється схильність їх пасічників строгіше дотримуватися авторського права, ніж це прийнято у нас. Згадок про імʼя Сімінса мені не вдалося знайти в американській літературі, натомість метод Демарі, як і його імʼя, досить популярні. В американській літературі навіть є такий термін - demareeing, що означає боротися з роїнням по методу Демарі.

Метод Демарі - досить помітна технологія боротьби з роїнням, проте в радянські часи про нього в нас не писали. Були всього дві невеликі згадки про метод на сторінках журналу "Пчеловодство" стор. 59, №6 за 1960р. і стор. 20, №3 за 1992р. Чим викликана така неувага до популярного методу. Можлива розгадка цієї ситуації полягає в наступному. Якщо ми проаналізуємо початкову версію методу Демарі, коли вулик ділять на два вулики під час підготовки сімʼї до роїння, а потім обʼєднують обидві сімʼї для кращого використання взятку обʼєднаною сімʼєю, то це дуже нагадує радянський метод відводків, який пропагувався в радянській літературі і вважався чисто російською розробкою. Дуже схоже на плагіат оригінального методу Демарі. В цій ситуації про справжнього автора методу відводків воліли не згадувати. А згодом традиція замовчування збереглася, хоча першопричина ігнорування автора методу забулася.

Сам метод відводків у такому варіанті, що на перший медозбір від сімʼї беруть відводок, а на другий - головний сімʼю обʼєднують з відводком для кращого використання другого медозбору, наскільки я розумію, не надто популярний. В наш час перший медозбір - це акація і ріпак, а другий медозбір - це соняшник. Тим не менше, як відомо, багато пасічників роблять відводки на медозборі з акації, але потреби обʼєднувати сімʼю і відводок на соняшник немає, оскільки сімʼя, від якої взяли відводок, встигає достатньо посилитися до медозбору з соняшника і без обʼєднання з відводком.

І ще одне зауваження до методу Демарі. Початково метод розроблявся в першу чергу для ефективного використання ранніх коротких, але сильних медозборів, боротьба з роїнням була на другому плані. Згодом пріоритети в методі Демарі помінялися. В пізніших версіях методу Демарі акцент робився вже на контролі роїння, а використання раннього взятку відійшло на другий план. В наш час метод Демарі використовується в першу чергу і переважно саме для боротьби з роїнням, і в цьому метод досить дієвий.

Сам Демарі працював з вуликом Лангстрота і, очевидно, він описав метод для вертикальних вуликів. Проте, метод з таким же успіхом можна використовувати і для горизонтальних вуликів. Просто, розплідне гніздо запирається ганеманівською решіткою в глухому куті вулика подалі від льотка. А напроти льотка ставиться кілька рамок зі штучною вощиною. Тому метод Демарі досить просто і успішно можна застосовувати і при утриманні бджіл в лежаках. В деяких варіантах методу, описаних Шимановським, навіть не використовується роздільна решітка. Гніздо відсувається подалі від льотка у лежаку або переміщається у верхній корпус у вертикальному вулику. Біля льотка ставляться порожні щільники і рамки з вощиною. Бджоли зайняті роботою по відбудові рамок з вощиною і відкладають наміри роїтися. Навіть така проста операція в значній мірі може уберегти бджіл від роїння.

До проблем з роїнням можна відноситися по філософськи. В деяких системах пасічникування з роїнням не обовʼязково "боротися". Роїння - це природний спосіб розмноження бджіл, і використання роїння є цілком надійним способом для збільшення розмірів пасіки і заміни маток. Ройові матки найкращі, і можна не перейматися штучним виводом маток. Роїння - цілком допустиме для невеликих пасік. Але плани пасічника можуть бути цілком протилежними, якщо немає намірів збільшувати розмір пасіки, якщо пасіка велика, або якщо роїння може зашкодити медозбору, відмінному від соняшникового. В цих випадках контроль роїння є цілком доречним, і метод Демарі - цілком надійний інструмент для таких цілей.