Конгрес-2011: робота комісії «Здоров’я бджіл»

Рік написання: 2012

Промовиста сама назва комісії – здоров’я бджіл. Саме так! А не – хвороби бджіл і лікування їх. І це не лінгвістичний виверт. Всі доповіді Комісії, а їх було всього 38, були присвячені саме збереженню здоров’я бджіл, а звичної для нас процедури лікування бджіл якими-небудь хімікатами – жодної.

Отже, робота комісії складалася: із пленарного засідання «Стратегії по поліпшенню здоров’я медоносної бджоли» (9 доповідей), симпозіуму «Американський і європейський гнильці: запобігання перезараженню і рецидивам» (9 доп.), симпозіуму «Системи нагляду за здоров’ям бджіл і втратами сімей: застосування і поліпшення» (10 доп.), симпозіуму «Діагностика і контроль кліща варроа і пов’язаних з ним хвороб» (10 доп.). Був ще спільний симпозіум разом з комісією «Біологія бджіл» - «Програма BEE DOC (Бджолиний доктор): Бджоли в Європі і зменшення числа сімей» (10 доп.).

Були ще 163 постери на тему «Здоров’я бджіл». Тематика постерів відповідала тематиці симпозіумів. 

На пленарному засіданні відмічено (Ріттер, Німеччина), що найбільшим викликом для здоров’я бджіл є застосування пестицидів у агросекторі. Найбільш руйнівним залишається кліщ варроа, який поширює вірусні хвороби серед бджіл, найбільш поширена з яких – вірус деформованого крила. Поки що тільки кілька із 22 вірусних хвороб бджоли вивчені нами. Інший паразит – Nosema ceranae поширюється світом навіть швидше, ніж кліщ варроа. Помічено, що цей новий тип ноземи спричиняє більші втрати бджіл в теплішому кліматі, ніж в холодних зонах. Натомість, поширення малого вуликового жука відбувається не так швидко і тільки в теплому кліматі, наразі він не став реальною проблемою для бджіл. В Азії є інший паразит – кліщ тропілелапс. Потенційно він більш руйнівний, ніж кліщ варроа, і може становити значну небезпеку в разі його поширення світом. Гнильці поширені скрізь, де є бджола, так само добре відомі засоби боротьби з ними. Але взаємодія їх з іншими патогенами може породити нові проблеми. 

Основна увага пленарного засідання – створенню моделі здорової бджолосім’ї, синдрому зникнення бджіл, використання селекції для виведення бджіл, стійких проти хвороб, захист бджіл від пестицидів. 

На симпозіумі, присвяченому гнильцям, відмічено вкрай низьку ефективність лікування гнильців медикаментами. Пропонується більше використовувати природні речовини – прополіс, пребіотики (лактобактерії із травного тракту здорової бджоли), жирні кислоти і лікарські рослини. Дві доповіді стосувалися лікування гнильців без антибіотиків, тільки за рахунок правильного утримання сімей. Тобто, сучасна наука прийшла до тих самих методів лікування гнильців, які розробив наш славетний пасічник Прокопович Петро близько 200 років тому. Ще один аргумент на користь того, чому ми повинні вчити свою історію.

Синдрому зникнення бджіл був присвячений окремий симпозіум. Втрати сімей від нез’ясованих причин в окремих країнах складають до 30%. Наголошено, що важливим є відслідковування втрат бджіл в рамках міжнародної програми COLOSS (Prevention COLony LOSSes - запобігання втратам бджіл). 

 COLOSS - мережа із 11 членів Євросоюзу, яка охоплює 246 індивідуальних членів із 56 країн. Програма охоплює 4 робочих групи (моніторинг і діагностика, шкідники і патогени, навколишнє середовище і бджільництво, генетична різноманітність і живучість). Окремо в рамках програми йде робота по двох моделях паразитів (кліщ і нозема), трьох вірусах (деформованого крила, чорного маточника і ізраїльський вірус паралічу бджіл), двох моделях пестицидів (тіахлоприд і флювалінат). В рамках програми відбуваються семінари, тренінг-курси, наукові обміни, уніфікація досліджень і обмін інформацією і результатами досліджень. 

Синдром зникнення бджіл заторкнув різні країни, навіть ті, де варроатоз не становить проблеми, наприклад, зникають бджоли в Бразилії, де немає зими, і закліщеність бджіл природно низька. Така ситуація свідчить на користь гіпотези, що причиною зникнення бджіл є не кліщ або не тільки кліщ.

Як можна зробити висновок із роботи симпозіуму по варроатозу, помітних досягнень у боротьбі з цією хворобою немає. Деякі країни Південної Америки (Бразилія) не ведуть з кліщем варроа ніякої боротьби. Природний рівень закліщеності сімей тут постійно низький і не вимагає застосування яких-небудь препаратів для боротьби з кліщем.

Латинська Америка – територія поширення африканізованих бджіл. Але тематика доповідей комісій Конгресу не включала в себе які-небудь теми щодо агресивності місцевих бджіл. Отже, місцеві пасічники навчилися утримувати дуже агресивних бджіл. 

Тематика постерних оповідей більш широка і різноманітна. Тут і стан бджільництва в окремих країнах, і методи лікування кліща і інших хвороб, і спроби продемонструвати свої досягнення. 

Аналізуючи поточний стан боротьби з хворобами, можна підсумувати, що значних успіхів тут поки що не досягнуто. Іде планомірна і інтенсивна робота в селекції бджіл, в розробці методів утримання, що зменшують закліщеність. Все це принесе результат в майбутньому.  Все частіше використовуються медикаменти, близькі до натуральних речовин (тимол і органічні кислоти). Використання хімії – це шлях в нікуди. Генеральна лінія поведінки пасічника на сучасному етапі – забезпечення здоров’я  бджіл по можливості без хімікатів.

Коментарі (0):