Конгрес 2011: комісія бджільництва для сільського розвитку, комісія бджільницької технології і якості та комісія запилення і бджолофлори

Рік написання: 2012

Комісія: бджільництво для сільського розвитку.

Президент Комісії Д-р  Nicola J. Bradbear
Великобританія

Завершуємо знайомити наших читачів з роботою Конгресу Апімондії 2011, зокрема, її наукових комісій. Комісія: бджільництво для сільського розвитку – це наймолодша комісія Апімондії, створена зовсім недавно, і її основне завдання – сприяти розвитку депресивних і відсталих територій шляхом залучення людей, переважно бідних чи безробітних до заняття бджільництвом.

Всього до роботи комісії було відібрано 29 доповідей (пленарне засідання: бджільництво для сільського розвитку – 9 доп., симпозіум: кооперація і виробнича організація – 10 доп., симпозіум: управління якістю і торгівля – 10 доп.). Із них 12 доповідей від Аргентини. Була ще 51 постерна доповідь по тематиці даної комісії. 

Робота комісії стосується переважно найбідніших країн світу і країн, що розвиваються. В таких країнах життя багатьох людей залежить від розвитку сільського господарства, а заняття бджільництвом для отримання воску і меду є прибутковим, дозволяє виживати, створювати собі робочі місця і соціальний статус. Крім того, продукти бджільництва у таких країнах дозволяють створювати недорогу альтернативну медицину там, де досягнення сучасної медицини недоступні багатьом. В недавні роки в ряді країн Африки і Азії створені програми подолання бідності, де бджільництву відводиться важлива роль.

Констатовано, що розвиток бджільництва в найбідніших країнах може радикально змінити ситуацію в світовій торгівлі медом. Останнім часом значно збільшили виробництво меду Китай, Індія, В’єтнам, Кенія, Ефіопія. В ряді країн прийняті довготривалі програми розвитку бджільництва в сільських місцевостях. Це США, Індія, Китай, Кенія, Ефіопія, Аргентина, Бразилія.

В деяких країнах бджільництво розглядається, як засіб для збереження довкілля і біорозмаїття, для запилення рослин в заповідниках і національних парках.

Останнім часом в світі набуває розвитку органічне бджільництво – бджільництво без хімікатів. Воно можливе якраз в сільських «відсталих» місцевостях. Лідерами по виробництву органічного меду в світі є Бразилія і Мексика.

На двох симпозіумах розглянуто переважно схему організації бджільництва господарки Конгресу – Аргентини, яка є одним із лідерів світового бджільництва, таким чином гостям була представлена структура бджільництва господарки Конгресу. Кооперативи дуже поширені в бджільництві Аргентини. Так, один із них, під назвою Клуб, започаткував свою діяльність з 2007 року з 28 груп пасічників на півночі і центрі країни. Ці групи розвинулися в потужні кооперативні підприємства. Всі пасічники тут керуються «Технологічною картою виробництва меду без антибіотиків і контролю походження меду», відомою, як «Протокол №11», яка розроблена Національним аграрним інститутом (INTA). Клуб експортує мед до 15 країн світу, таких, як Японія, Канада і Європа. Два із трьох аргентинських експортерів меду сертифіковані, як організації чесної етикетки і чесної комерції (FLO), які дають переваги в торгівлі. В Аргентині діє протягом 15 років Національна програма розвитку бджільництва (PROAPI). В програмі задіяні Спілка пасічників Аргентини, підприємства, провінційні і муніципальні уряди і п’ять університетів. В рамках програми взаємодіють 3 тис. пасічників по всій країні. Створена комп’ютерна мережа 250 науковців, команда яких добре відома і на міжнародному рівні. Організуються чимало асоціацій з прямими поставками меду. Протягом періоду дії програми зменшилися втрати сімей протягом року з 30% до 10%, прибутки пасічників виросли на 31,8% при рості затрат тільки на 2%.

Комісія бджільницької технології і якості.

Президент комісії Mr. Etienne Bruneau   Етен Бруно Бельгія

Знову ж таки, характерна трансформація сфери діяльності і назви комісії від бджолоінвентарю і обладнання, як це звучало зовсім недавно,  до технології і якості.

Всього на засіданнях комісії було заслухано 38 доповідей (Пленарне засідання: Хороше утримання для життєздатного бджільництва – 9 доп., симпозіум 1: бджолопродукти: виробництво і якість – 10 доп., симпозіум: живі продукти (матки і пакети) і якість – 9 доп., симпозіум 2: бджолопродукти: виробництво і якість – 10 доп.). Були ще 56 постерних доповідей на теми комісії. Більше половини доповідей – від країн Південної Америки.

Сьогодні критерієм якості меду, яким керується міжнародна торгівля медом, є Кодекс Аліментаріус або європейська директива по меду. Через залишки ліків і хімікатів, які почали виявляти в продуктах бджільництва, багато підходів до утримання бджіл мають бути змінені. Суттєвим є поширення нових технологій утримання бджіл. Якість меду визначається технологією його отримання. Причому якість формується, починаючи від роботи пасічника в полі, і закінчується отриманням продукції споживачем. Хороше утримання бджіл – головний інструмент пасічника по досягненню належної якості продукції.

Додаткові вимоги до якості – європейська етикетка і використання продукції в медицині. 

Створена міжнародна робоча група по пилку “Bee Pollen Working Group” (BPWR, керівник Марія Кампос, Португалія), мета якої створення міжнародного стандарту на пилок, з урахуванням міжнародних критеріїв якості, нормування виробництва, зберігання, переробки.

Вирощування маток і пакетів є серцем сучасного бджільництва (С. Кобі, США). Значення цього виду продукції зростає через потреби сервісу по запиленню в бджолах.

В Аргентині створена система по контролю якості маток і пакетів. Програма по генетиці передбачає роботу по чотирьом головним ознакам: толерантність до хвороб, площа розплоду, миролюбність і продуктивність. В рамках програми в Аргентині щороку вирощують 267 тисяч маточників і 48 700 плідних маток. Вони реалізуються з гарантією програми PROAPI. 

Протягом п’яти років у Франції реалізується проект “E-Beehive” (Є-вулик). В рамках цього проекту щоденно автоматично вимірюються різні параметри навколишнього середовища: метеорологічні дані, маса вулика, термічна карта вулика, вологість, відсоток вуглекислого газу, зміна кількості бджіл протягом дня. 

Останнім часом увагу служб захисту споживачів і продуктів зосереджено на піролізідінових алкалоїдах, їх розподілу і токсичності. Вони присутні в 6000-х рослин, хоча безпосередньо отруйні для людини і тварин тільки кілька видів. Тепер виділені приблизно 350 алкалоїдів, половина з них вважаються токсичними. З травня 2009 року Служба продуктів в Європі почала робити аналіз на наявність алкалоїдів в сирих медах в залежності від їх географічного походження. Проаналізовано 8000 зразків меду із 23 країн. Алкалоїди присутні в більшості зразків з різних місцевостей у кількостях від 1 до 50 мкг/кг меду. Такі концентрації вважаються безпечними. Існує європейський проект (програма) “CONffIDENCE” по швидкому виявленню піролізідінових алкалоїдів: якобін і лікопсамін в медах.

В цілому більше половини доповідей стосувалися країн Латинської Америки і мають чисто локальний інтерес.

Комісія запилення і бджолофлори.

Президент комісії Dr Jacobus Biesmeijer Якобс Бісмайєр
Велика Британія

Робота комісії на Конгресі-2011 виглядить скромніше, в порівнянні з іншими комісіями, хоча значення цього аспекту бджільництва постійно зростає. Всього було прослухано 18 доповідей (пленарне засідання: бджоли і навколишнє середовище – 8 доп., симпозіум – бджолофлора і запилення – 10 доп.). Постерних доповідей на цій комісії не було. 

Є основоположне свідчення, що запилювачі зменшують деградацію навколишнього середовища.

Думки доповідачів щодо значення бджоли, як запилювача, на Конгресі-2011 розділилися. Сюзі Кобі із США заявила, що сервіс по запиленню в світі оцінюється в 57 млрд. доларів США щорічно. Вважається, що суттєвий відсоток раціону людини залежить прямо чи опосередковано від врожаю культур, які запилюються бджолами. В свій час багато галасу наробила теорія про кризу дефіциту запилювачів в майбутні десятиріччя, оскільки площі під ентомофільними культурами зростають швидше, ніж кількість бджолосімей. М. Айзен (Аргентина) висловив альтернативну думку. Проаналізувавши дані FAO, він прийшов до висновку, що значення бджіл для запилення перебільшують, повна відсутність запилювачів приведе до зменшення врожаїв лише на 6%. Але такий сценарій не загрожує, оскільки за останні 50 років кількість бджолосімей на планеті зросла на 50%. Висновок автора – не існує глобальної кризи запилення.

В рамках міжнародної Угоди про біологічне розмаїття (CBD) розроблена  міжнародна програма по збереженню і використанню запилювачів, відома як Міжнародна запилювальна ініціатива – IPI. IPI охоплює чотири напрямки діяльності – прогнозування, виробництво, адаптивне керування, поточна організація.  В 2011 році виконавчий секретар CBD попросив FAO щодо сприяння і координації IPI у взаємодії з іншими міжнародними структурами. З 2000 року FAO проводить конкретні заходи щодо IPI. Так, реалізується глобальний проект в семи країнах по збереженню і використанню запилювачів. Проходять міжнародні конференції партій «зелених». Так, сьома конференція буде проведена в Індії в 2012 році.

Європейський Союз запровадив дорожню карту по збереженню комах-запилювачів. В рамках проекту створено Червоний список бджіл Європи (у нас такий документ чомусь називають «Зелена книга»). Передбачається, що особлива увага буде приділятися бджолам, одиночним бджолам і джмелям, які знаходяться на межі зникнення. 

Ніколетта І. (Румунія) навів цікаві дані щодо нектаровиділення у соняшника в Румунії. Протягом спекотних і сухих сезонів 2007 і 2008, коли температури були значно вищі середньорічних, а опадів випадало менше норми, нектаровиділення у соняшника було більшим, ніж у сезоні 2006, коли і температури були нижчі і опадів випадало більше.

Окремий симпозіум був присвячений розведенню безжальних бджіл. Безжальні бджоли – меліпони в Латинській Америці, тригони в Африці можуть використовуватися як запилювачі. Аборигенні жителі Америки використовували меліпон для отримання меду. Окремі доповіді стосувалися питань штучного виведення маток у меліпон і використання їх на запиленні.

Коментарі (0):