Гніздо бджіл в природі

Рік написання: 2021

Коли жителька нашого села пізно восени сказала мені, що в неї живе рій бджіл, я спочатку припустив, що це може бути гніздо шершнів. На Покрову, 14 жовтня, я вирішив оглянути гніздо. Яким же було моє здивування, коли я справді побачив гніздо бджіл, відбудоване під гілкою горіха на висоті приблизно 5 метрів від землі. Поки я роздумував протягом тижня, як я його буду знімати з такої висоти, сила сім'ї дещо зменшилася. Проблема вирішилася, коли я догадався розкладну драбину прив'язати вірьовкою до гілки, де було гніздо, це звільнило руки для роботи.

Гніздо я зняв 22 жовтня. Було досить холодно, бджоли вже не літали. Вся операція зайняла менше години. Щільники, один за одним підрізав ножем, обламував і складав у ящик для рамок, разом з бджолами. Бджоли вели себе досить неагресивно. Мене вжалила одна бджола, яка випадково впала на ногу. Бджіл пересадив у нове гніздо на 6 рамок у корпус Дадана. Попередньо протягом кількох діб прогрівав запасні щільники з медом, з яких сформував гніздо для знятих бджіл. Бджоли без проблем перейшли на нове гніздо і без затримки сформували зимовий клуб. В процесі зняття гнізда виявилося, що бджіл дуже сильно атакували шершні. Частина медових запасів виявилася розграбована. Матка в гнізді була, хоча я її і не бачив, і спеціально не відшукував.

Відкрите гніздо бджіл в природі - це перший подібний випадок у моїй практиці пасічникування з 1972-го року. Зауважу, що гнізда відкритого типу інколи зустрічаються в природі. Про це пишуть і інші автори. Чого в степу не буває — то це гнізда бджіл в дуплі дерева. Таких повідомлень я не зустрічав ні разу. Часто в практиці роєловів бувають випадки, коли бджоли будують гніздо під ящиком-ловушкою, але в сам ящик не йдуть. Тут ми маємо схильність бджіл української раси до відбудови гнізд відкритого типу. І ця обставина все ще залишається поза увагою нашої науки на тлі розмов про дупло, як ідеальне житло бджіл в природі. Більш детально це явище я описую в рукописі своєї книги про українських бджіл, яку сподіваюся коли-небудь видати.

Після пересадки бджіл я виміряв деякі параметри природного гнізда. Гніздо було розміщене на гілці старого горіха, з півночі захищене посадкою дерев і відкрите на південь. Всього щільників у гнізді було десять. На 22 жовтня клуб бджіл займав 4 середні вулички гнізда. Меду в гнізді було 2- 3 кг в середніх щільниках, і шансів перезимувати на волі в такому гнізді у бджіл не було ніяких. Орієнтація щільників була з півночі на південь. Азимут приблизно 30º по стрілці компаса. Щільники були дещо хвилясті, і відстань між ними неоднорідна, тому я її не виміряв. Сліди від вирощування розплоду були лише на 6-х середніх щільниках. Розмір комірки в місці вирощування розплоду був 5,20 — 5.24 мм (відстань між протилежними стінками комірки). Комірок було: 840 - 854 -  ком./дм2. Бджоли мали темно-сіре забарвлення. Бджоли були на диво однорідні за забарвленням. Бджіл з жовтизною не помітив. Кліщів на бджолах також не було видно.

Сам по собі розмір комірки — цікавий параметр. Методику подібних вимірювань і відповідні формули були розроблені мною ще років 20 тому.

Залежність між розміром комірки і розміром бджіл, які в них вирощуються, у першому наближенні така: в менших комірках вирощуються менші бджоли, а в більших комірках — більші бджоли. Але реальність складніша: бджоли вирощені в менших комірках можуть в певних межах «доростати» уже після виходу з комірок. Навпаки, при гіршій годівлі, в більших комірках можуть виводитися бджоли менших розмірів (ефект карликовості). Відомо, що африканізовані бджоли Америки, родом з тропіків, мають розмір тіла на 10% менший, ніж в європейських бджіл. Є гіпотеза, що на щільниках з меншою коміркою бджоли менше заражені кліщем варроа, хоча таку думку поділяють не всі науковці.

Але є й інші цікаві закономірності. Коли читаємо Прокоповича («Дослід розмноження одного сімейства бджіл...» - т.1, стор. 139), то в його викладках виходить, що бджоли розвиваються якось занадто швидко, швидше, ніж тепер. Аналізуючи авторів, які тримали бджіл в нерозбірних вуликах, приходиш до висновків: 

  1. у них сила сімей зростала швидше, ніж в рамковому вулику; рій поточного року давав товарний мед,
  2. бджоли для своїх потреб споживали менше меду — що в зимівлі, що для вирощування розплоду.

Нам немає підстав не вірити цим авторам (Юшков, Прокопович, Цесельський і далі по списку).

Складається враження, що в розбірному вулику нарощування сили відбувається повільніше. Схоже так і є. Вважається, що в гнізді з природним розміром комірки нарощування сили сім'ї відбувається швидше. Значно швидше, ніж на штучній вощині з дещо збільшеною коміркою. І кормів на вирощування розплоду в гнізді з меншою бджолиною коміркою бджоли витрачають менше. Тоді викладки Прокоповича стають для нас більш зрозумілими. Так само стає більш зрозумілою висока продуктивність дуплянки по меду, про що ми можемо прочитати в авторів минулого, які працювали з цим знаменитим нашим вуликом (Юшков, Цесельський). В дуплянці нарощування сили бджолосім'ї відбувається швидше, і цим пояснюється постійна готовність бджіл із цього вулика до медозбору. А основною причиною цього є те, що в нерозбірних вуликах розмір комірки вощини був меншим, ніж на штучній вощині. Рій в розбірному вулику на штучній вощині ніколи не дає товарного меду в поточний сезон.

Розмір бджолиної комірки — важливий фактор бджолиного гнізда. Він залежить від географічної широти місцевості і варіює від 4,8 мм в тропіках на екваторі і до 5,5 мм для північної межі поширення бджіл (розмір між двома паралельними стінками комірки). Для кожної географічної широти є «свій» природний розмір комірки. Можна припустити, що для нашої зони вибраний неправильний розмір комірки штучної вощини. Як і коли це сталося? В роки боротьби з селянством  заодно знищили і бджільництво в нерозбірних вуликах. Подавалося це як прогресивний крок. Коли стало питання щодо уніфікації інвентарю, то для вальців для виробництва вощини вибрали один розмір для всієї радянської держави, приблизно середній, для регіону Москви, який складав 5,3 — 5,4 мм. Зрозуміло, цей розмір завеликий для наших широт. Наші виробники вощини мали б виготовляти вощину з розміром комірки близьким до природного або навіть меншим (з огляду на глобальне потепління). Це дозволило би вирішити ряд проблем біології бджіл: менша закліщеність, швидше нарощування до медозбору, економія кормів і, можливо, ще деякі фактори, про які ми ще не знаємо. Досліди, які проводилися в радянські часи, дали різний розмір комірок природного гнізда для різних зон: Середня Азія — 5,23 мм, Україна — 5,25 мм, центрально-європейська частина — 5,45 мм, Далекий схід — 5,43, Сибір — 5,55 мм.

З огляду на сказане, напрошується наукова програма по визначенню розмірів комірки природного гнізда бджіл в різних областях України. Наступним кроком мало би бути — випуск штучної вощини з розміром комірки, яка відповідає природній. На жаль, стан нашої науки такий (через відсутність фінансування), що навіть таке просте завдання їй не під силу. А поки що? Поки що наші виробники продовжують виробляти вощину з розміром комірки, яка є природною для зони кілометрів на тисячу північніше нас. Штучна вощина, для порівняння, яка була у мене під рукою, мала такі параметри: розмір комірки — 5,36, кількість комірок — 800 ком./дм2.

 Можна припустити, що рій, який злетів з вулика, в природі буде відбудовувати щільники з розміром комірки, яка найбільше відповідає природі бджіл. Це не зовсім так. Адже бджоли рою вирощені в комірках на штучній вощині в розбірному вулику. Отже, розмір їх тіла вже заданий розміром комірки штучної вощини і дещо відрізняється від природного. Тому, будуючи нове гніздо, нехай вже і без штучної вощини, бджоли, вибираючи розмір комірки, будуть орієнтуватися на розмір свого тіла. Але тенденція до зменшення комірки повинна бути. І до природного розміру комірки такі бджоли можуть прийти шляхом ітерацій тільки через кілька циклів роїння і кілька поколінь.  Висновок — бджоли в природних умовах намагаються будувати гніздо з меншим розміром комірок. Саме це і вдалося помітити, коли я вимірював параметри природного гнізда. Навіть на протязі одного переходу між двома поколіннями бджіл.

До речі, в США випускається вощина з розміром комірки 5,1 мм і навіть на зменшену комірку — 4,9 мм. Правда США розміщені дещо південніше України.

При виборі розміру комірки для штучної вощини присутній і деякий психологічний фактор. Деякі науковці вважають, що оскільки збільшена комірка дає більших бджіл, то більші бджоли будуть приносити більше меду. Це непорозуміння і наслідок сприйняття бджіл через відчуття людини. В історії нашого бджільництва був випадок, коли намагалися штучно збільшувати розмір комірки і вирощувати бджіл мало не на трутневій вощині. Директор інституту бджільництва у Рибному Глушков Н. започаткував досліди по вирощуванню розплоду бджіл на вощині зі збільшеною коміркою. Були навіть організовані виробничі випробування вощини з розміром бджолиної комірки - 5,65 і 5,85 мм у 1951-му році. Досліди були масштабними і широко висвітлювалися в пресі. Передбачалося, що в більших комірках будуть виводитися більші бджоли, які мають більший зобик і, отже, будуть збирати більше меду. В ті часи панувала мічурінська лженаука і вважалося, що збільшені розміри бджіл будуть передаватися потомству. Але згодом, без видимих позитивних результатів ця тема затихла сама по собі. Збільшених чудо-бджіл, які збирають більше меду, таким чином вивести не вдалося. Це той випадок в науці, коли негативний результат — це теж результат.

А взагалі-то, в наш час спроба бджіл відбудувати гніздо в природі повинна сприйматися, як справжнє диво. В умовах знищення довкілля, тотальної його хімізації природа виявляється сильнішою. І це дає нам, пасічникам, надію.

 

 

Гніздо знято.
Коментарі (0):