Безжальні бджоли на запиленні рослин

Рік написання: 2020

Безжальні бджоли.

Автори: Dr. Madhurima Vinod and Dr. Sunil Kumar K.

Безжальні бджоли - це група видів бджіл малого та середнього розміру з рудиментарними жалами, що зустрічаються в тропічних та багатьох субтропічних частинах світу. Вони є основними запилювачами багатьох квіткових рослин у тропіках. Вони демонструють рівень соціальної організації, який близький до такого у медоносних бджіл. Колонії - багаторічні і зазвичай складаються з сотень або тисяч робітників (Wille, 1983). За оцінками, кілька сотень видів безжальних бджіл розподілено на 21 рід (Michener, 1990). Ранг групи різниться, але нещодавно їй присвоїли класифікаційну таксу - триба. Найважливішими родами є Меліпони та Тригони. Група меліпон складається з «50 видів, приурочених до неотропіків, має більш складні комунікаційні системи (Nieh and Roubik, 1995) і здатна до запилення (тобто вибирає пилкові зерна вібрацією пилкових пиляків квітів, які відшаровують пилок через пори). Тригони (Trigona) - це найбільший і найбільш розповсюджений рід, із 130 видів у 10 підродах, включаючи неотропічну Trigona sensustricto та більшість азійських видів Meliponini.

Часто зазначається, що безжальні бджоли є важливими запилювачами сільськогосподарських культур у тропічних та субтропічних частинах світу. Безжальні бджоли вносять важливий внесок у запилення таких культур, як кокос, манго, кава, авокадо, полуниця, солодкий перець, помідори, огірки тощо (Slaa et al., 2006). Використання бджіл та інших комах, що не належать до роду Апіс, є важливим для запилення сільськогосподарських культур через майже повну залежність світового сільського господарства від медоносних бджіл. У багатьох місцевостях та для багатьох сільськогосподарських культур здатність медоносних бджіл запилювати обмежена через такі фактори, як африканізація бджіл, хвороби та паразити, низька ефективність запилення деяких видів сільськогосподарських культур, кліматичні обмеження та економічний тиск. 

Останнім часом кількість бджіл як тих, що утримують на пасіках, так і диких, швидко зменшується, що спричиняє глобальну стурбованість послугами запилення. Загрози включають знищення або зміну середовища існування, надмірне використання пестицидів, паразитів та хвороб та інтродукцію чужорідних видів (Kremen et al., 2002). Утриманню бджіл у вуликах у всьому світі заважають інфекційні захворювання та паразити, такі як кліщі варроа (Varroa destructor), американський гнилець (личинки Bacillus) та аскосфероз (Ascosphaera apis). 

 Диверсифікація запилювачів сільськогосподарських культур допомогла б отримати послуги із запилення, коли загально розповсюджений запилювач (зокрема, медоносні бджоли - для більшості сільськогосподарських культур в даний час) недоступний у достатній кількості. Крім того, медоносні бджоли не завжди є найефективнішими запилювачами через різні фактори, наприклад, невідповідність розміру тіла та розміру квітки, низьке виділення нектару та спеціалізовані механізми виділення пилку у деяких рослин, у тому числі з пористими пиляками. Коли медоносні бджоли не ефективно запилюють дану культуру, можливо, економічно вигідно шукати кращу відповідність між запилювачем і рослиною.

За підрахунками, в одних лише США комерційна цінність запилювачів, крім власне  медоносних бджіл, для врожаю може становити 6,7 млрд. доларів на рік (Kearns et al., 1998).

Проведено п'ятирічне опитування для вивчення різноманітності та поширення безжальних бджіл в Індії. Дослідження показало, що в районі обстеження було вивчено та переписано два роди та шість різних видів індійських безжальних бджіл. Схема розповсюдження безжальних бджіл в Індії наступна: чотири види безжальних бджіл були поширені в Південній Індії, за винятком Tetragonula bengalensis та T. ruficornis. У випадку Північно-Східної Індії домінуючими були п’ять видів, наприклад T. bengalensis, T. iridipennis, T. ruficornis, T. laeviceps та Lepidotrigona arcifera, тоді, як T. iridipennis та T. laeviceps були присутніми в Північно-Західній Індії. Дослідження також виявило, що T. iridipennis та T. laeviceps були найбільш поширеними видами у всіх вибраних зонах Індії.

Чому ці види бджіл безжальні? 

Безжальні бджоли складають надзвичайно різноманітну та численну групу бджіл, що живуть у тропічних та субтропічних частинах світу. Вони утворюють багаторічні колонії, в яких живуть цілий рік. У всьому світі існує кілька сотень видів, які суттєво відрізняються за розміром колоній (від кількох десятків до десятків тисяч особин), розміром тіла (від 2 до 14 мм, порівняно з 12 мм для медоносних бджіл). Багато характеристик безжальних бджіл нагадують характеристики медоносних бджіл.

Деякі характеристики безжальних бджіл, що впливають на їх здатність до запилення:

  •  Полілектичність та пристосованість: це дозволяє їм запилювати кілька видів рослин і пристосовуватися до нових (полілекти і монолекти – бджоли можуть збирати пилок і нектар з багатьох видів рослин або лише однієї відповідно). 
  • Квіткова сталість: робоча бджола в одному польоті зазвичай відвідує лише один вид рослин. 
  • Одомашнення: колонії безжальних бджіл можна розміщувати у вуликах, оглядати, розмножувати, годувати, поширювати, лікувати від хвороб і захищати від ворогів, транспортувати та керувати ними в інший спосіб. 
  • Багаторічні колонії: це дозволяє робочим бджолам постійно добувати їжу в умовах кліматичних обмежень та уникати необхідності розвивати колонії щороку. 
  • Великі запаси їжі зберігаються в гніздах: це має очевидну перевагу, дозволяючи колоніям переживати тривалі періоди низької доступності їжі. Крім того, це означає, що робочі бджоли збиратимуть квіткові ресурси поза безпосередніми потребами, що призведе до інтенсивного відвідування бажаних квітів. 
  • Можливість передачі пилку у вулик: це зменшує потребу у переміщенні бджіл між рослинами самосумісних видів. Це було виявлено для медоносних бджіл, і однаково ймовірно для безжальних бджіл. 
  • Рекрутування збирачок: робочі бджоли  вербують партнерів по гніздуванню для збору квіткових ресурсів та надають інформацію про положення цих квіткових ресурсів, що дозволяє швидко мобілізувати велику кількість збирачок відносно інших видів бджіл та комах, у яких кожна бджола повинна знайти ресурс самостійно (Херд , 1999). 

Переваги і недоліки.

На відміну від медоносних бджіл, безжальні бджоли, як правило, менш агресивні до людей та одомашнених тварин і здатні ефективно добувати їжу в теплицях. Розмноження їх колоній сприяє збереженню біорізноманіття шляхом збереження популяцій видів, які в іншому випадку можуть зменшуватися внаслідок порушення людськими екосистемами. Їх сім’ї рідко втікають, оскільки стара матка нелітаюча, і вони стійкі до хвороб та паразитів медоносних бджіл. Таким чином, епізоотія медоносних бджіл, яка порушила запилення, не вплине на безжальних бджіл у цій системі. Однак, для більшості видів існує низький рівень технології одомашнення. Не вистачає доступності великої кількості вуликів, а темпи зростання колоній – низькі, порівняно з медоносними бджолами. Деякі види не можуть бути одомашненими через специфічні вимоги до гніздування, деякі види пошкоджують листя в пошуках смоли, а деякі види є територіальними і воюють, коли вони розміщені в безпосередній близькості сім’я від сім’ї.

Висновок. 

В даний час кількість як диких, так і утримуваних бджолосімей швидко зменшується, що спричиняє загальне занепокоєння послугами запилення. Диверсифікація запилювачів сільськогосподарських культур допомогла б отримати послуги із запилення, коли загальновживаний запилювач (зокрема, медоносні бджоли для більшості сільськогосподарських культур в даний час) недоступний у достатній кількості. Окрім фізичних властивостей, що заважають ефективному запиленню, медоносні бджоли можуть мати й інші недоліки у послугах запилення. По-перше, колонії медоносних бджіл мають сезонні цикли з тривалим неактивним періодом у помірних регіонах, що робить їх менш придатними для запилення несезонних продуктів. По-друге, медоносні бджоли мають функціональне жало, і хоча у деяких рас європейських бджіл схильність до вжалень досить низька, це все одно може викликати проблеми у працівників сільськогосподарських культур, які страждають алергією. 

Крім того, усі медоносні бджоли, які сьогодні присутні в Неотропіках, африканізовані, що вимагає додаткових заходів безпеки через їх агресивну поведінку. Безжальні бджоли відіграють важливу екологічну роль як запилювачі багатьох видів диких рослин і здаються хорошими кандидатами для майбутніх альтернатив комерційного запилення. Ці бджоли особливо придатні для надання послуг із запилення в теплицях, оскільки вони ефективно добувають їжу в закритих умовах та мають кілька біологічних характеристик, сприятливих при застосованому запиленні, що свідчить про те, що вони є сильними кандидатами в пошуку альтернативних запилювачів для наших культур. 

За поширенням соціальних видів бджіл всю сушу можна, дещо умовно, поділити на три зони: полярна – тут поширені джмелі, зона помірного клімату – медоносні бджоли, рід Апіс. Тропіки населені меліпонами і тригонами. Відрізняються ці три групи бджіл в тому числі і пристосуванням до холоду. Джмелі пристосовані переносити холод індивідуально. Одиночна самка джмеля витримує в зимівлі мороз полярної зими до - 60°С - 70°С. Медоносні бджоли мають до десяти пристосувань до холоду на соціальному рівні, що дозволяє їм переносити зиму помірної зони. Меліпони і тригони – це бджоли тропіків, жодних пристосувань проти холоду вони не мають, тому живуть лише в зоні тропіків. В умовах нашого клімату їх поширення не уявляється можливим.

Джерело: https://www.beeculture.com

Коментарі (0):