Бджільництво Тернопільщини

Рік написання: 2008

Природно-кліматичні умови.  Область розташована на Подільській височині і рівнинах Малого Полісся. Площа - 13,8 тис. км² (2,3% площі країни). Населення - 1142,4 тис. мешканців (2,3% населення країни). Сільське населення переважає над міським. Міст – 16, сіл – 1017. Про обласний центр Тернопіль говорять, що це найбільше українське місто України. Середня висота місцевості – 300 – 400 м над рівнем моря.

Ґрунти темно-сірі опідзолені та чорноземні. Відсоток площ під обробітком – найбільший в західному регіоні. Густа сітка рік, які впадають в Дністер. Багаті водні ресурси області. Клімат м’який. Зими теплі і вологі. Глобальне потепління привело до зменшення кількості опадів і збільшення числа сонячних днів. Якщо раніше клімат області був вологим і прохолодним, то тепер став вологим і теплим. 

Медоносні угіддя і ресурси. 

Медоносна база області досить різноманітна. Соняшник в області не сіють, оскільки він тут не визріває. Люцерна, конюшина і еспарцет займають в області незначні площі. В останні роки дуже зросли площі під ріпаком озимим, який стає основною медоносною культурою області. Умови його вирощування тут – чи не найкращі в Україні. Деякого поширення набули в області посіви тютюну. Плодоягідні і горіхові культури в області займають незначні площі. Деяке значення для бджіл мають насадження липи і посіви гречки, правда пасічники вважають, що тепер гречки в області сіють мало. Значна частина річкових долин, луки і пасовища, а також заповідники (медобори) дають можливість пасічникам збирати деяку кількість меду із лугового різнотрав’я. В останні роки, проте, спостерігається падевий взяток – зокрема, в Підволочиську з верби, що змушує пасічників відкачувати мед восени і замінювати частину зимових запасів на цукровий сироп. Відверто південні культури – абрикоса, виноград поширені слабо, хоча глобальне потепління уже створило умови для їх вирощування. Значне місце в області займає овочівництво, збір дикоростучих плодів і ягід, збір лікарських трав. Останніми роками в області почали вирощувати кукурудзу. Раніше вона тут не росла.

Стан бджільництва області. 

Наразі в області нараховується 77 – 80 тис. бджолосімей. Товарний медозбір становить в середньому 20 кг від сім’ї, але кращі пасічники області збирають значно більше. Так Вітушинський А. Б. на своїй пасіці отримує до 50 кг/сім’ю від майже сотні вуликів. Кращі медозбірні умови – Підволочиський напрямок. Більшість пасік області – присадибні і приватні. Громадський сектор майже не існує. В області є одна племінна пасіка – радгосп «Медобори», але вона переживає певні труднощі. На порядку денному стоїть завдання юридичного оформлення ще двох племінних пасік – господарства Вітушинського і Хаблюка. Власне, ці пасіки вже давно є племінними, питання в тому, щоб оформити цей факт юридично, з тим, щоб вони мали змогу користуватися державною дотацією, передбаченою для племінних пасік.

В фінансовому плані бджільництво області переживає не кращі часи, тому на порядку денному стоїть питання комплексного використання з метою підняття їх прибутковості. Чи не найкраще ця справа поставлена на пасіці Шиманського Б., який отримує від своєї пасіки найрізноманітнішу продукцію.

Основні медозбірні угіддя області зосереджені по напрямках: Збараж – Настасівка, Тернопіль – Теребовля (смуга шириною 40 км), Медобори – Гусятин – Кременець. Південь області – Борівський напрямок, тут переважає виробництво пакетів і маток.

Кращі пасічники області – Вітушинський А., Хаблюки (батько і син), Шиманський Б., Рослий Ю., Флікий О., Дідух М. Наприклад, Хаблюк (старший), маючи робітничу професію, став пасічником, зацікавився біологією, а згодом - генетикою бджіл, досяг значних успіхів у їх вивченні. Згодом освоїв інструментальне осіменіння бджолиних маток, виготовив станок для інструментального осіменіння маток власної конструкції, користується мікроскопом. Досяг значних успіхів в інструментальному осіменінні маток і селекції бджіл. Його штучно запліднені матки користуються попитом. Передбачається, що його матковивідна пасіка згодом отримає статус племінної.

   «З великими труднощами і за рахунок власної ініціативи вдалося зберегти виробничу базу колишнього облбджолопрому», – говорить голова правління ВАТ «Терномед», а за сумісництвом і голова Тернопільської асоціації пасічників ім. М. Михалевича – Юрій Харитонович Розумний. Іноді доводиться чути, що характером ця людина відповідає змісту свого прізвища. Продовжують функціонувати бджолярський магазин на центральному ринку Тернополя, ветаптека, адміністративний будинок «ВАТ Терномед». Щоб вижити економічно, частину виробничих площ доводиться здавати в аренду.

Активним залишається громадське життя обласної асоціації пасічників ім. М. Михалевича. Пасічники регулярно зустрічаються в актовому залі обласного управління сільського господарства, на зустрічі запрошуються відомі спеціалісти не лише області, але і України. Функціонують і районні товариства, правда менш активно. «Проблеми є, але вони вирішуються», – зауважує Розумний.

Організовано проводяться суботники по посадці лип вздовж доріг, робота ця узгоджується з місцевими органами влади. На день пасічника проводиться Свято меду в обласному центрі.

Проблем з кадрами пасічників в області немає, попри те, що значна частина населення перебуває на заробітках в Європі. Села на Тернопільщині не переживають таких депресії і занепаду, як ми це спостерігаємо в Центральній Україні.

Традиції

Як ніде в Україні, на Тернопільщині шанують традиції минулого. З ініціативи і при безпосередній участі Рудки Богдана Васильовича були побудовані пам’ятники відомим пасічникам Вітвицькому М. і Михалевичу М. – автору першої книги по бджільництву на українській мові. Рудка в пошуках могили Михалевича обійшов все село Чернелів Руський, але ніхто не чув про Михалевича, тут живуть в основному переселенці. Нарешті, знайшовся один чоловік, у якого були матеріали про Михалевича, і який знав, де його могила. Через тиждень після зустрічі з Рудкою той чоловік помер. Згодом було збудовано пам’ятник Михалевичу. Пам’ятник Михалевичу величний, досить непогано виглядить на тлі кам’яної церкви, збудованої самим Михалевичем.

Немає уже з нами Богдана Рудки, але спілка пасічників намагається підтримувати його роботу. Щороку пасічники області збираються на могилі Михалевича. Продовжує писати на теми бджільництва інший відомий автор – Корчемний.

Коментарі (0):